СКАЖЕНИЙ ТИЖДЕНЬ СЕРЕДА РАНОК

"В полум'ї кохання я промокла наскрізь,
Як під дощем травневим."

Знайома дівчина яка пише вірші

Прокинувся пізно. Можливо, тому, що в кімнаті стояла напівтемрява. Повернувши голову, побачив зашторені вікна. Відчуття, що я чудово відпочив — ось чому я подумав, що вже пізно. З вулиці долинали звуки звичайного дня, повного щоденних і типових турбот. Хтось говорив грубим голосом, чувся жіночий сміх і гуркіт тачки. Мої ніздрі вловили знайомий і такий спокусливий аромат Марселетт. Схоже, мій ніс працює краще, ніж мій будильник. Можливо, мене розбуркав саме ніс.

Вона лежала поруч, скрутившись калачиком. Грива розкішного волосся оточувала ореолом її голову. Рот був трішки відкритий у спокійному диханні. Вона тримала сама себе за зап'ястя руки, великий палець якої зачепився за верхній ряд зубів, і в цьому було щось дитяче і зворушливе. Здавалося, що вона зараз почне, прицмокуючи, смоктати палець. Навіть уві сні вона була майстром багатозадачності.

— Яка ж ти класна дівчина, — сказав я тихо і погладив її, ледь торкаючись невидимого пушку жіночої щоки.

Її вії затремтіли, і вона потягнулася, випрямивши руку за голову і вигинаючись. Заламавши кисть другої руки, притиснула тильний бік до щоки. Очі відкрилися, і вона нерозуміючим поглядом подивилася на моє обличчя. Знову заплющила очі і потягнулася вверх вже двома руками, перевертаючись на спину.

— Нарешті я виспалася, — повідомила вона і голосно позіхнула.

— Тоді я не буду стримуватися! — відповів я і, опинившись зверху, притиснув її долоні до подушки.

— О-о, молодий жеребець не буде стримуватися? — встигла глузливо вимовити вона, перш ніж мої губи накрили її смачний рот.

Я пив її дихання, покусував її губи і досліджував своїм язиком усі закутки її рота, куштуючи час від часу її язик. Висмикнув і відкинув убік подушку з-під голови моєї рудої чаклунки. Ні, я не став поспішати. Вона ще не прокинулася остаточно, і немає ані грама збудження в її спокійних очах.

Пе якось казала, що зневажає занадто квапливих чоловіків, які збираються насухо оволодіти спокійною жінкою, яка не планує секс. Жінку потрібно розворушити, збудити ласкавими і ніжними дотиками, словами, поцілунками і тільки тоді... Ключ до жінки — це терпіння, особливо коли двері ще не відчинені. Мій ключ готовий, та чи готова замкова щілина? Потрібне "мастило", отже продовжу пестити всю цю розкіш до якої мені надали доступ!

Деякий час мої губи і руки блукали її тілом. А потім... Вона трохи вигнулася вгору, даючи мені увійти в себе. Через кілька хвилин, коли я припав до її грудей  жадібним ртом, застогнала, і її животом пробігла судома. Вона кілька разів мимоволі швидко втягнула живіт. Я теж був близький до вершини блаженства, але не хотів так скоро досягати піку і міняв положення тіла, то прискорюючи, то сповільнюючи темп. Її слова та вигуки, її "ні-ні" і потім "так-так" знову і знову підносили мене до Олімпу, попри мою волю. Як же гарно почуватися її особистим ліфтом до небес.

Згадавши настанови Пенелопи "не лежати і не мовчати, як сумний оцупок", почав сам говорити, щоб заглушити її збудливий голос і чути тільки те, що кажу я. Якщо її голос і короткі слова так збуджували мене, то й вона схильна до такого впливу, а отже...

— Мій любий рудику! Моя зеленоока красуня! Я божеволію від тебе. Я зараз вибухну, і ти відчуєш, як я пульсую всередині тебе і як щось гаряче наповнює тебе вщерть! Я припиню стримуватися і буду з тобою грубим і шаленим! Не можу втриматись! Зґвалтую тебе в усі твої солодкі дірочки!

Її ноги обплели мене, не даючи рухатися, і вона стогнала:

— Стій, або я зараз помру! Стій!

Я, ледь стримуючись, зупинився за пів кроку до вибуху і знову припав до її губ, і в цей момент почув стукіт у двері у вітальні. Можливо, стукали вже давно.

— Кого ще чорти принесли в такий момент! — заволав я, скочивши з ліжка. Схопивши зім'яте простирадло, що наполовину сповзло на підлогу, туго обкрутив його навколо стегон і перекинув край через плече, як римський сенатор. У такому вигляді, в імпровізованій тозі, я відчинив двері перед злегка переляканою Софі.

— А командир... пані Марселетт у вас?

— З чого б їй бути у мене?! Чи щось невідкладне сталося в замку?! — гаркнув я.

— Зовсім ні, але люди давно чекають розпоряджень, вчора говорили, що треба вирушати до замку Модестайна, — затинаючись, промовила Софі, і мені стало трохи соромно за свій грубий тон.

Невже ця сенаторська тога так вплинула на мене?

— То нехай вирушають. Завантажуйтеся на вози і їдьте, не забудьте взяти з собою кілька кухарок, вони приготують там обід для працівників. Я під'їду пізніше, а може, навіть встигну одночасно з вами, — вдалося мені притишити своє роздратування.

— Добре! — промовила Софі, нишпорячи по кімнаті очима, і зачинила за собою двері.

Я обернувся назад. Через відкриті двері у спальні було видно стілець, на якому лежала сукня і фартух Марселетт, її туфлі стояли поруч зі стільцем. На один туфель звисали панчохи! От ччо-орт! Ми спалилися! Я повернувся в спальню. Марселетт відпочивала від скачки.

— Ти сьогодні шалений маніяк! — проворкувала вона медовим голосом, — і скільки разів мій монстр отримав задоволення?

— Жодного разу.

— Що? Я настільки погана?!

— Я тебе занадто сильно хочу. Саме через бажання принести тобі більше задоволення, я от пів години тому зрозумів, як можна стримуватися, не доходячи до чарівної вершини оргазму. Чи тобі не до вподоби, коли довго?

— Та ти мене обманюєш! Ніхто не може стримуватися. Невже я тобі зовсім байдужа?

— Смієшся? Ти мені подобаєшся більше, ніж будь-хто. Та я проллюся в тебе за дві хвилини! — запевнив я її скидаючи "тогу" і ставши над нею в повний зріст.

Схопивши за щиколотки, склав її вдвоє, у позу, в якій мимоволі побачив Жаклін у замку Маєра. Марселетт лише тихенько скрикнула і потім поклала долоні під свої коліна. У напівтемряві її волосся здавалося каштановим, як у Жаклін. Кажуть, що потрібно сто фрикцій, щоб досягнути піку. На рахунку сто п’ятдесят, я кинув рахувати і попросив її щільно стулити ноги разом, витягнувши їх вздовж тіла.