Інший СвІт. Інші правила. Інші ігри

ГЛАВА 6

АЛЕКСА.

Коли я вийшла до великої зали, там біля вікна побачила Тею, з іншою дівчиною, і пішла до них, побачивши мене, вони обидві вклонилися, і та втекла, а Тея сказала:

- Пані, бачу, Ви готові

- Так.

- чудово виглядаєте..

- Дякую

- думаю генералу сподобатися.

- з чого ти це взяла?

– учора всі бачили, як він на Вас дивився. І ніхто не сумнівається, що він закоханий у Вас, я це кажу по добре його знаю

- Невже це так помітно?

- дуже, тим більше всі давно і дуже добре знають Рогана, він на службі у принцеси Ірис більше ніж 10 років, і за цей час ніхто й ніколи не бачив, щоб він так на когось дивився з любов'ю

- я навіть не знаю, що на це сказати.

- нічого не треба говорити, ваше серце саме за вас все скаже у потрібний час, і тоді ви знатимете що і як робити

- Гадаєш?

- впевнена моя пані

- добре, нехай це буде потім, а зараз я думаю нам час.

- Так, йдіть за мною моя пані

І ось ми пішли до їдальні, там на мене вже чекав Роган.

- Доброго ранку моя принцеса

- доброго ранку Роган

- я Вас залишу

- дякую Тея.. - сказала я

- як спалось?

- нормально завдяки гарній охороні

- радий це чути

І я підійшла і сіла за стіл, він пішов за мною і сів поряд

- прекрасно виглядаєш

- дякую, хоча для мене це незвично

- розумію… але ти з часом звикнеш

- Ти знаєш, що всі мені кажуть, що ти в мене закоханий? навіть тут Тея мені, те саме, сказала

- нехай кажуть, мені нема чого приховувати і плюс це правда, і ти сама це знаєш, я цього не приховував.

- але Роган...

- я знаю, але не вимагаю від тебе відповіді, коли будеш готова відповісти, тоді й даси відповідь

- Дякую

- та нема за що, краще їж, тобі потрібні сили, не хочу, щоб ти втрачала свідомість від голоду

- добре, а скажи, тут є бібліотека?

- Так, звичайно, хочеш, щось почитати?

- Так.

- добре поїмо, я тебе туди проведу

- Дякую

І далі ми почали їсти мовчки. Їжа була смачною, незвичайною, але смачною, гадаю, я звикну, це немов куштувати якусь нову кухню.

Потім він і, правда, провів мене в бібліотеку, вона виявилася величезною, ту мені читати на кілька років, або навіть на все життя, і він сказав:

- Ось як тобі?

- У мене немає слів, вона шикарна.

- знаю.

- Ти все тут перечитав?

- ні.

- зрозуміла.

- вибирай що хочеш

- правда?

- так

- а можна я тут залишусь

- добре, я тоді зайду за тобою пізніше

- Дякую

І він пішов. А я пішла до поличок, щоб вибирати собі книги. Взяла одну відкрила, а там не знайому мені мову, капець почитала, називається. І я її зачинила. Взяла другу і там також. Я вже засмутилася, як засвітився мій амулет і все, що було написано, стало мені знайоме. Офігіти я тепер розумію ельфійську, нічого собі! А що ж буде далі? Чим мене ще здивує цей амулет?

Оце я розумію крутий амулет. Цікаво, що він ще може? Так пішла, шукати, щось із історії цієї країни та магії, щоб хоч трохи бути в курсі. За читанням час просто пролетів непомітно, я навіть озирнутися не встигла.

Згодом до мене прийшла Тея з тацею, де був чай та солодощі

- Вам варто перекусити моя принцеса, час перекусу

- Так?

- Так.

- Дякую

- Нема за що, буду потрібна, кличте

- дякую Тею

І вона пішла. А я підкріпилася чаєм і цими кубиками схожими на халву, вони були солодкими і такими смачними, що просто танули в роті, і почала шукати щось цікаве щоб почитати і хоть якось вбити час. І я так захопилася що втратила лік часу.

І ось згодом до мене прийшов Роган:

- як ти?

- все добре..

- Бачу, ти захопилася

- так, тут багато чого цікавого

- не знав, що ти вже знаєш ельфійську мову

- а я й не знаю, це все амулет

- поясни

- він якимось чином навчив мене розуміти вашу мову, і тепер я можу все це прочитати без проблем

- Він і твій Алекса, ти ж народилася тут

- так, але потім потрапляла у світ людей і виросла там, і все, що було, тут я забула, навіть якщо і щось пам’ятала

- Але ти знову повернулася сюди.