ГЛАВА 4

АЛЕКСА.

Коли я увійшла і мене побачила дуже радісна Ірис, дуже яскрава і красива, наче фея, і підбігла до мене, обійняла і лише потім сказала:

- Привіт сестро!

- Привіт Ірис.

- Алексо, все добре?

- Так.

- але ти не така як завжди.

- погано спала..

- Може тебе хтось образив?

- ні.

- Все ще хочеш додому?

- Хочу.

І вона взяла мене за руку і повела на балкон, до столика там посадила на стілець, сіла поряд і сказала:

- це Роган, так?

- ага.

- Що цього разу зробив?

- хотів отримати моє тіло.

- силою?

- ну і, так й ні.

- це як?

- Примушував до цього, але в той же час робив, так що б я сама цього теж хотіла, причому дуже сильно

- це він може.

– і нас бачила Флора…

- А це нісенітниця, не хвилюйся, вона ні кому не скаже, вона навіть мені ще нічого не говорила.

- ще скаже.

- ні не скаже Алекса.

- Чому?

- бо вона тепер служить тобі, і якщо це буде загрожувати твоєму здоров'ю, вона скаже, а так якщо я не спитаю, вона не буде видавати твої таємниці, навіть якщо це пов'язано з Роганом.

- Серйозно?

- Так сестра.

- я навіть не знаю що сказати…

- а нічого і не потрібно, про Рогана скажу так, він надійний, і давно не бачила його таким, так сильно охочим когось, так що думаю, він закоханий у тебе сестра.

- я не хочу це обговорювати…

- як скажеш, але.

- Що?

- Дам тобі пораду, дай йому шанс і собі поки ти тут, ми ж не знає, як надовго ти тут застрягла сестра.

- знаю.

- До речі тому я тебе і кликала.

- я слухаю..

- я говорила зі своїми придворними магами, і один із них дещо запропонував, але подробиці розповість лише тобі

- що саме?

- Сказав, що у них є амулет, який тебе одночасно захистить від злої магії, і в потрібний момент може повернути тебе додому, але лише коли почує що твоя душа готова повернутися в твій світ.

- правда?

- Так.

- А що потім з амулетом буде?

- він повернеться у той світ, до якого належить, тобто до нас.. до того магу, чий він, і все стане к має бути

- я хочу його!

- я припускала це, тому, я про нього просила тобі але.

- Що?

- Кіара сказала, що віддасть амулет особисто ТОБІ.

- Тоді чого ми чекаємо, пішли до неї!

- Упевнена?

- Так!

- Хочеш прямо зараз?

- ТАК!

- добре пішли..

- Та пішли!

І ми вийшли, а там стояв Роган, і думаю, він не очікував, що ми будемо вдвох, тому й спитав:

- Мої принцеси? ви кудись збиралися?

- Так, до Кіарі, Роган..

- я йди з вами!

- гаразд, ти ж не проти Алекса?

- НІ

- прекрасно..

І далі ми пішли мовчки. Потім до нас підійшла дівчина, і вони з Ірисом пішли вперед, думаю, щоб дати нам поговорить, і що б, не чула зайвого, хоч я думаю, що це правильно. Але Роган мене, якщо чесно зараз напружував і шалено бісів. Він повільно наблизився до мене, ніжно взяв за руку, але я не дивилася на нього йшла далі, намагалася забрати руку, але він не дав, стиснув її міцніше, і тихо на вухо сказав:

- все добре?

- Так.

- Ти зараз напружена.

- Так, це через тебе.

- Чому?

- бісиш ти мене!

- Чим?

– усім!

- Брешеш примхлива дівчинка ...

- йди до біса!

- Ніколи!

- За що мені все це! - гаркнула зло я

- За все хороше, моя принцеса.

І я після цієї фрази, все ж таки вирвала свою руку з його руки, і далі ми йшли мовчки по стежці і в ліс, до будиночка біля гори.

Він реально мене бісить тим, що б поруч, і я так сподівалася, що це маг мене порадує тим, що зможу повернутися в мій світ.

І ось ми стояли біля цього дерев'яного будиночка. І тут Ірис сказала:

- далі йди одна.

- Чому?

- такі правила..

- добре.. але це безпечно?

- так..

- якщо що клич.. - сказав Роган

- добре..

І я зі страхом, і дуже нервуючи, взялася за ручку дверей, зробивши кілька глибоких вдихів – видихів, постукала й увійшла. Там мене зустріла дівчина років на сорок, сива з довгим волоссям, одягнена в якийсь чорний балахон, і мабуть такого ж кольору млинця, сиділа за столом у кутку кімнати, він весь був у свічках, і на столі лежали камінці, різні, навіть руни були, і карти.