М'ятний лист

Привіт (перекреслено)...

Здрастуй, люба незнайомка. Я не знаю твого імені. Я не  
знаю кольору твоїх очей, довжини волосся, розміру ніг, запаху шкіри. Я не знаю чи ти любиш танцювати, співати або малювати і вмієш ти взагалі читати. Але я точно знаю, що готовий піти на багато вчинків, щоб дізнатися все це. Наприклад, я готовий ділиться з тобою своєю подушкою. Так. Або ж подарувати сірі, вовняні шкарпетки (мені їх зв'язала моя мама з мого старого светра) на Новий рік, який ми зустрінемо на одній з вершин Тибету. Ти знаєш, а я сумую за тобою. Так. Банально, нудно і...І. Недавно я відправив лист по річці в пляшці від газованої води. Довго думав про це і про те, що написати в листі. Але ти дізнаєшся. Якщо зможеш знайти таку ж пляшку і  
написати такий же лист. Мені холодно. І думаю багато. Голова стала боліти кожен день вже протягом семи днів. Раніше допомагав біг, тепер мабуть врятує ель. Не люблю спиртне, але схоже воно відчуває це до мене. Хоч щось проявляє подібне почуття в мою сторону. Читав твір. Дуже дивний але по справжньому живий. А що, якщо подушки оживають ночами і розповідають нам свої історії, а ми думаємо, що це сон? Жуть.Маячня. Ні. Дивне слово сон. І слово слово теж дивне. І слово дивне теж дивне. А ще у мене кровоточить праве вухо. Іноді. 
Лікар заборонив бігати. Але не заборонив пити ель. Я послав його на**й. Плюс один чоловік у моєму списку «ненавидивих мене». Здорово. Мені подобається, коли мені кажуть: –Ти мене дратуєш. Загалом я більше не ходжу в ту будівлю з білої цегли, яке називають «больніца». Страшне слово больніца. Ніцца мені подобається. Хоча я там не був. Але думаю там красиво. Не тримай зла. Птах не може змити бруд зі свого пера, поки не вирве його. Скоро вимкнуть світло. 

Мій лист пливе... 
Привіт 
У листі осколки розбитої вази забруднені кров'ю. 
*Пом'ятий лист