Чорне дерево

Часом у жахливих речах розцвітають квіти... 
2:43 
Тиша. Повна тиша. Жіночий храп. За вікном листя злітає з  дерев та обліплює собою усе червоними та жовтими кольорами.  
Запах дощу проникає навіть через холодні та брудні стіни.  
Осінь. Думки ще холодніші й брудніші за стіни. Годинник  
мовчить. Але час йде. У кімнаті темно. Світло від смартфону подразнює сльозисті й пекучі очі. Видно лише пальці бігаючі по буквах, які складають нікому не потрібні слова. З рота тхне дешевою зубною пастою і, як виявилося, ще дешевшим за неї вином. Вечір був вдалим. Пісні. Розмови. Вірші. Дякую.  
Напевно. Муркотіння. Кота. Ні. Здалося. 
3:03 
Повідомлення. Від неї. Знову. Приємно. 
3:04 
.......... 
У столі складений рюкзак. Знову думки. Ще холодніші. Але стоп. Храп. Жіночий. 
3:07 
Викладаюсь. 
Дивні речі останнім часом у голові крутяться, чи може не в голові. Точно десь у середині. Суіцид. Правда. Або рюкзак. Хворий? Дивний? Тест на парі по психології показав норму. Але до біса ті тести. Щось має трапитись. Надіюсь не дуже погане. Депресія? Що це, мамо? Це і є доросле життя. Секс, наркотики і...Ні, рок-н-рол не слухаю. І лірика. Так. Спати? У лісі.  
Сльози. Ще декілька справ. Купуйте цвяхи. Дешевий «пінал».  
Головне, щоб пахло свіжою деревиною. Як нова книга. Гвоздики не подобаються. Квіти не вбивайте. 
3:21 
Вона ревнує. Так. Точно. Радість. І печаль. 
 

Гілки торкалися мого лиця 
Колючі і одночасно приємні 
А запахам їм заздрила б кориця 
Без одягу стали нікчемні...