Обід

Карина перебирала папери та звіряла звіти різних відділів, вносила деякі числа в комп’ютер та намагалась зберігати порядок на своєму столі. Робочу атмосферу перебив звук сповіщення із Viber. Карина затримала дихання та глянула на екран. Це було повідомлення від Віктора, із яким вона познайомилась два місяці тому на сайті знайомств.

У листуванні вони виявили, що мають чимало спільних захоплень, а потім чоловік зізнався, що у свої тридцять чотири він має тринадцятирічного сина від першого шлюбу. Тоді Карина розповіла про свою доньку. Це дуже їх зблизило та проклало чималий фундамент до майбутніх серйозних стосунків.

Карина прочитала початок повідомлення, проте відкривати поки його не стала, адже вона ж на роботі і теж буває зайнятою. Жінка вирішила відповісти трохи пізніше й повернулась до чисел, проте тепер всі думки були зайняті Віктором і робота вже не йшла.

Карина глянула на годинник та побачила, що зараз 12:54. «Ну ось і обід, можна відірватись», - подумала Карина і розблокувала смартфон. Вона вже хотіла натиснути на значок Viber, проте зупинила себе та натомість відкрила Instagram.

Додаток одразу ж вибив їй нові дописи та сторізи. Першим дописом була фотографія її шкільної подруги на морі. Карина закотила очі та поставила лайк. А потім перевела свій погляд вверх до сторізів. У першому ж кружечку було фото Аліси. «Треба глянути, що вона там опублікувала», - подумала Карина й натиснула.

Їй висвітилась сторіз із вчорашнього вечора, де Аліса при світлі лампи в ліжку бажає всім солодких снів. Карина поглянула вверх екрана і помітила, що там ще не менше 10 сторіз. Жінка не задоволено видихнула і захотіла натиснути з правого боку, щоб увімкнулась наступна, проте згадала слова дочки, що таким чином вона псує їй статистику.

В наступній сторіз Аліса бажала всім доброго ранку, потім - вид із вікна, потім Аліса танцює перед дзеркалом незвичайний танок, який таким був скоріше через монтаж, потім - відео із дорогою до школи, потім - Аліса скаче по сходинках, потім - відкриває книгу по історії України, потім - корчить обличчя з друзями, потім - старенька вчителька, яка смішно ходить. «О ні, знову директор буде викликати», - подумала Карина.

Зненацька у наступній сторіз половину екрану зайняла голова чоловіка, обличчя якого було приховано під чудернацькою маскою-фільтром монстра. Він щось говорив, проте Карина нічого не почула. В цей момент її серце кольнуло і щось підказало, що це не до добра.

Ця сторіз минула і знову чоловік під маскою щось говорить тільки вже на фоні не школа. Карина натиснула на кнопку назад, а потім збільшила звук і знову увімкнула попередню сторіз.

- Ми так багато розповідаємо про себе в соціальних мережах невідомим людям, - говорив чоловік, проте його голос був спотворений, - хоча насправді лише деяким із них цікаво те, що ви розповідаєте. А деяким настільки цікаво, що вони стають вами одержимі.

Карина глянула на те, що ця сторіз була опублікована 1 годину тому і здивувалась, чому її донька замість уроків віддала свій дорогоцінний смартфон якомусь чоловікові для таких дивних сторіз. Зрештою, увімкнулась наступна сторіз, яка була опублікована 55 хвилин тому.

- Багато років я не розумів себе і думав, що я не від цього світу. Проте одного разу я натрапив на сторіз Аліси і зрозумів, що ми маємо бути із нею вічно…

Карина ковтнула і у неї затрусились руки, а по тілу пробігли мурашки. Щось в середині підказувало їй, що це поганий знак. Перевівши дух, Карина підняла палець з екрана і запустилась остання сторіз, яку опублікували 22 хвилини тому.

На екрані з’явилась Аліса, яка підійшла до хлопця, обличчя якого було приховане, та обняла його. Вони про щось розмовляли, проте відео було пришвидшене, тому важко було розібрати. В кінці відео Аліса сідає у салон дорогого автомобіля, який одразу ж їде.

Карина швидко закліпала очима та спробувала зрозуміти те, що тільки побачила. «Це якийсь жарт? Це новий челендж? Це така гра? Що це таке?» - подумала Карина. Якусь хвилину вона неначе застигла над телефоном, де вже відтворювались сторіз інших людей, та намагалась усвідомити побачене.

Через кілька хвилин Карина прийшла до себе та спробувала налаштуватись на оптимізм та не робити передчасних поганих висновків. Тому вона швидко набрала номер телефону Аліси, проте ніхто не брав трубку. Карина не здавалась і зробила понад 10 дзвінків, проте всі залишились без відповіді. Тоді вже вона занервувала та набрала номер класного керівника Поліни Вікторівни. Вона взяла трубку тільки з третього разу.

- Алло, доброго дня, Поліно Вікторівно! Це мама Аліси Романків. Скажіть, будь ласка, а моя донька зараз на уроці?

- Алло, доброго дня, Карино Андріївно, я розумію, що ви зайнята людина і тому не пам’ятаєте про те, що сьогодні мій законний вихідний, у який я не зобов’язана і не буду підтирати соплі за вашою донькою, - дещо грубо відповіла вчителька.

- Але це важливо…

- Я розумію, що все, що пов’язано з вашою донькою важливо, але щоб це не було, воно зможе почекати до завтра, коли у мене буде робочий день. До побачення, - відрізала Поліна Вікторівна та завершила дзвінок.

Карина сиділа в повному щоку від дії вчительки та на якийсь момент забула про дивного чоловіка у сторізах доньки. Проте мить минула і Карина відійшла від шоку. Наступною Карина набрала Ольгу, подругу зі школи: