Розділ 33: Сором

       Міна напружилась ще сильніше коли перед нею вийшов брюнет. Подих перехопило а перед очима сплинули давно забуті спогади про події в минулому.

        «-Міна ти повинна вийти замість Колі! – властним тоном звернувся до неї тренер.

         -Але ж ми з ним у різних категоріях.  Мене допустять на татам! –не сміливо підняла очі дівчинка.

        -Я про це подбав, не хвилюйся!- знову затягнувся старий чоловік.

        -Але це ж обман! Я… Я не можу обманювати людей…- зам’яла маленькі пальчики дівчинка.

       -Зрозумій що колі дуже тяжко і ми повинні його підтримати. А як ми можемо його підтримати? Вірно перемогти ці змагання. – обнявши за плече пояснив тренер. – Тож давай постараємося разом!

       Дівчинка залишилась одна на роздоріжжі, не в змозі прийняти правильне рішення. Але час спливав і потрібно приймати рішення. Дівчинка вийшла і сміливою ходою попрямувала до татама. Зайнявши свою позицію дорікала себе думками.

         «-Після цього точно покину спорт! І переведуся в іншу школу!»

        Від роздумів вона не помітила, як перед нею виріс противник. Одного з нею віком, хоча виглядав набагато меншим за не можливо навіть одної ваги, але різнило їх лише стать про яку окрім тренера ніхто не знав. Вони приготувались суддя дав команда починати…."

                                    *                          *                       *

        Роман по проханню викладача стає з Ясміною в спаринг.  Це сильно навіть здивувало юнака. Що ще з дівчатами не ставав в такого роду тренування. Щоб не нароком їх не нашкодити чи сильно травмувати прекрасних однокласниць. Це ж не пацани, що вже все повідбивано давно, і м’язи жорсткіші. Зараз переді – мною стояла не просто дівчина з волоссям кольору вогню.

       «Той день був найжахливіший у моєму житті! – брюнет стиснув кулаки сильніше пригадавши ганебну для нього картину. Я добре його пам’ятаю… Ніби це сталось недавно… Думки що мене турбували і заважали сконцентруватися на поєдинку.

         "–Це що дівчина? – не вірив свої очам. Оглянув старших, але ті і далі готувались до початку, не помічаючи мого занепокоєння. –Як я можу битися з дівчатами?  Чому лише я бачу, що це –руда дівчина, а не хлопець?"

       Це був останній бій і вже всі повинні були вирушати по домівках, на формальності у вигляді поправки кімоно і загляданню в очі вже ніхто не приділяв увагу, лише піднявши руку догори оголошуючи про початок поєдинку. Одна атака з боку дівчини,  я ледь встигнув ухилитись, за ним же другий випад.

      Серед цих швидких рухів і ухилів від нападу противниці, я досить швидко втомився та не міг холодно міркувати .

        "–А вона добре натренована! Але ж і я не наношу удари в повну силу, адже вона ніжна та крихка ще замаю. "– поки брюнет  замислився противниця знову робила випад, а головний суддя підняв руку нагороджуючи її ще пів бала. Юнак трохи поплигав на місці знімаючи надлишок напруги. 

        Та часу зовсім не лишалось на нові стратегії чи продумування планів. Віна подався в атаку і за крок до противника почу свисток… Юнак відійшов в на кілька кроків назад глибоко дихаючи та шукаючи поглядом свого наставника.

      "-Що все скінчилось? – хвилювався Роман ходячи зі сторони в сторону очікуючи вердикту. Його противник явно не нервував, здавалось перемога руду обманщицю взагалі не цікавила, а лише забратись скоріш із ката подалі від цієї ганьби."

       Суддя піднімає руку і вказує в бік рудої, що схилила голову. Почувши ім’я вона не одразу підняла голову. А в мені все похололо  та вогняний річка піднімалось із самих глибин перетворюючись в злість і ненависть, а моя шкіра запалала соромом.

      «- Це ж якесь дівчисько… Я програв якійсь дівчині?!!! Не може цього бути… Як батьку в очі загляну? А хлопці що скажуть? Що я слабак? Але ж проти мне була дівчина…. Як я це всім доведу?»"

        Брюнет зайняв позицію на каті по дорозі розминаючи перед тренуванням. Він був спокійний як ніколи, пригадування сцени лише змусив обвести поглядом стоячу перед ним руду дівчину.

         -Ну що крихітко, подивимось чому ти навчилась за ці роки!