Розділ 31: Відплата.

       Брюнет останнім йшов коридором, прикриваючи товаришів які попрямували в перед. Хлопця здивувала, неймовірна тиша і відсутність будь яких учнів чи персоналу. Все навколо висловлювало холод і байдужий морок,  по спині пробіг холодний піт. 

       «- Я скоро, почекай! Міна я близько. – юнак хвилювався щоб з дівчиною нічого поганого не сталось, віни хвилювався щоб всі його побоювання залишились лише його фантазією. – Віталій, зверну тобі шию, якщо ти хоч щось зробиш рудій! - гнівався Роман міцніше сціплюючи зуби і руки в кулаки.»

        Попереду почувся якийсь шум, а на око потрапило велике скупчення підлітків. В середині щось кольнуло і ноги вже самі несли в перед, не звертаючи увагу ні на що. Удари серця ставали все голоснішими, перекриваючи слух. Юнак зупинився біля своїх товаришів, він що сили намагався пробратися  через них.

       -« Чому ви тут зупинились? Що там таке? – намагався хоч оком зачепитися, за те на що дивляться вони. »

        -Що таке? Чому зупинились? – поцікавився Ромка в хлопців.

        -Оце дає…

         -Ха-ха..

        -Іди сам подивись… Це потрібно бачити власними очима!

        Роман  прикладаючи  великі зусилля пройшов ліс  із  спортивних товаришів, що  ні як  не хотіли поступатися  дорогоцінним  місцем. Діставшись першого ряду брюнет і  сам  застиг  від  подиву.  Перед ним  відкрилась  картина  із  рудою і коридором  непритомних охоронців  в  різноманітних позах. Здавалось  ніби  вони  грали  в  гру «Море хвилюється»  лише  позиції  займали  на  підлозі.

        В цей час  дівчина впевнено  розбиралась з новою перешкодою. Ромка виступив щоб їй  допомогти,  але його хтось притримав за плече.

        -Зачекай! Це просто потрібно побачити! Інакше словам не повіриш…

       В  черговій  атаці, охоронець кулаком замахується  в бік Ясміни  вона  ухиляючись  хапає   за туж руку обома своїми руками,  розкручується  навколо своєї осі  і на швидкості його відпускає. Нападник від сили швидкості і власної масси вдаряється в стіну, та сповзає по ній втративши свідомість.  Натовп розривався від овацій, свисту  і  похвали  в її сторону.

        -Молодець мала!

        -Так тримати!

        -Давай ще одного!

     Ясміна  підігруючи юнакам робить реверанс, граціозно присівши трошки кланяючись. Потім струсила лодоні, і здуваючи  волосся,  що  вже повитягувалось з її  зачіски, вона розслабилась зітхаючи з полегшенням леть посміхаючись.  Роман  вже  не  міг встояти на місці, швидко підбіг до рудої  заключаючи в свої обійми.

        -Боже,  як я радий  що ти ціла і не ушкоджена… – лише прошепотів їй на вухо брюнет.  По заду теж почулись схвальні оплески та свист.

         Руда  наливається  рум’янцем  від уваги,  усвідомивши що її зараз обіймає Роман в голову вдаряє гнів і ненависть.

          «-Що?!!» - не вагаючись вдаряє зігнутим коліном йому по тендітним кульках.

        Від несподіваного удару  його  очі  зводяться  в  одну  точку,  а  тіло  згинається  навпіл від спазму.  Брюнет відійшов на кілька кроків зморщуючись  від  різкого болю в паху, хлопець починає глибоко дихати щоб скоріше пройшов болісний спазм . А  руда  ще  трошки  відступила і замахнувшись з  під  низу,  вдаряє  точнісінько  так  само,  як того нападника  біля  магазину, не даючи йому розслабитись.

         -Аййййй. – не знаючи на що хапатися лиш видавив Роман. – За що?!! Я ж рятувати тебе прийшов! – наглі  до видовищ  глядачі лише синхронно переливались з одної емоції та звуків на інші, спостерігаючи за сценкою.

        -Я попереджала що б ти до мене не наближався…! - з сарказмом схрестила руки на грудях Ясміна, явно в серці радіючи що на очах інших змогла йому помститись. А потім розвернулась в бік зівак і попрямувала на вихід. - Зі мною жарти погані!

          Та перед  Міною  ще  стояла  зграя  однокласників  і юнаків  з її школи. Дівчина закотила очі і щоб сильно не заморочуватись голосно крикнула наказ.

         -Построїтись!  В дві шеренги!  Один, два. Один, два.  – як в армії група юнаків розподілилась в дві  шеренги створюючи прохід для дівчини, склавши руки уздовж тіла.  – Отак краще! – підморгнула на прощання  Роману  і  відправилась  на  вихід.

                                                               *                   *                 *

          -Як думаєш, з Міною все впорядку? – поцікавилась блондинка.

          -Не хвилюйся! – ішла поряд Вера.

          -Думаю потрібно поспішити,  щоб  наші  з  неї не  познущались! – тривожно додала Ліне.

        -Нічого  ті  сопляки  мені  не  зроблять, ще  кишка в  них не  виросла, лише своїми  кулями можуть метеляти!  - з посмішкою на обличчі спускалась  сходами до них руда.

           -Міна?

           -Ой як добре  що ти в порядку. –видихнула шатенка розслабляючись.

           -А ви тут чому?  - перекидаючи погляд з одної на іншу поцікавилась Міна.  - Я ж ніби просила вас їхати в школу! І що це на вас?!! Хочите щоб я вас ще від наших відбивала?! - вона вказала головою в бік сходів.