Брюнет останнім йшов коридором, прикриваючи товаришів які попрямували в перед. Хлопця здивувала, неймовірна тиша і відсутність будь яких учнів чи персоналу. Все навколо висловлювало холод і байдужий морок, по спині пробіг холодний піт.
«- Я скоро, почекай! Міна я близько. – юнак хвилювався щоб з дівчиною нічого поганого не сталось, віни хвилювався щоб всі його побоювання залишились лише його фантазією. – Віталій, зверну тобі шию, якщо ти хоч щось зробиш рудій! - гнівався Роман міцніше сціплюючи зуби і руки в кулаки.»
Попереду почувся якийсь шум, а на око потрапило велике скупчення підлітків. В середині щось кольнуло і ноги вже самі несли в перед, не звертаючи увагу ні на що. Удари серця ставали все голоснішими, перекриваючи слух. Юнак зупинився біля своїх товаришів, він що сили намагався пробратися через них.
-« Чому ви тут зупинились? Що там таке? – намагався хоч оком зачепитися, за те на що дивляться вони. »
-Що таке? Чому зупинились? – поцікавився Ромка в хлопців.
-Оце дає…
-Ха-ха..
-Іди сам подивись… Це потрібно бачити власними очима!
Роман прикладаючи великі зусилля пройшов ліс із спортивних товаришів, що ні як не хотіли поступатися дорогоцінним місцем. Діставшись першого ряду брюнет і сам застиг від подиву. Перед ним відкрилась картина із рудою і коридором непритомних охоронців в різноманітних позах. Здавалось ніби вони грали в гру «Море хвилюється» лише позиції займали на підлозі.
В цей час дівчина впевнено розбиралась з новою перешкодою. Ромка виступив щоб їй допомогти, але його хтось притримав за плече.
-Зачекай! Це просто потрібно побачити! Інакше словам не повіриш…
В черговій атаці, охоронець кулаком замахується в бік Ясміни вона ухиляючись хапає за туж руку обома своїми руками, розкручується навколо своєї осі і на швидкості його відпускає. Нападник від сили швидкості і власної масси вдаряється в стіну, та сповзає по ній втративши свідомість. Натовп розривався від овацій, свисту і похвали в її сторону.
-Молодець мала!
-Так тримати!
-Давай ще одного!
Ясміна підігруючи юнакам робить реверанс, граціозно присівши трошки кланяючись. Потім струсила лодоні, і здуваючи волосся, що вже повитягувалось з її зачіски, вона розслабилась зітхаючи з полегшенням леть посміхаючись. Роман вже не міг встояти на місці, швидко підбіг до рудої заключаючи в свої обійми.
-Боже, як я радий що ти ціла і не ушкоджена… – лише прошепотів їй на вухо брюнет. По заду теж почулись схвальні оплески та свист.
Руда наливається рум’янцем від уваги, усвідомивши що її зараз обіймає Роман в голову вдаряє гнів і ненависть.
«-Що?!!» - не вагаючись вдаряє зігнутим коліном йому по тендітним кульках.
Від несподіваного удару його очі зводяться в одну точку, а тіло згинається навпіл від спазму. Брюнет відійшов на кілька кроків зморщуючись від різкого болю в паху, хлопець починає глибоко дихати щоб скоріше пройшов болісний спазм . А руда ще трошки відступила і замахнувшись з під низу, вдаряє точнісінько так само, як того нападника біля магазину, не даючи йому розслабитись.
-Аййййй. – не знаючи на що хапатися лиш видавив Роман. – За що?!! Я ж рятувати тебе прийшов! – наглі до видовищ глядачі лише синхронно переливались з одної емоції та звуків на інші, спостерігаючи за сценкою.
-Я попереджала що б ти до мене не наближався…! - з сарказмом схрестила руки на грудях Ясміна, явно в серці радіючи що на очах інших змогла йому помститись. А потім розвернулась в бік зівак і попрямувала на вихід. - Зі мною жарти погані!
Та перед Міною ще стояла зграя однокласників і юнаків з її школи. Дівчина закотила очі і щоб сильно не заморочуватись голосно крикнула наказ.
-Построїтись! В дві шеренги! Один, два. Один, два. – як в армії група юнаків розподілилась в дві шеренги створюючи прохід для дівчини, склавши руки уздовж тіла. – Отак краще! – підморгнула на прощання Роману і відправилась на вихід.
* * *
-Як думаєш, з Міною все впорядку? – поцікавилась блондинка.
-Не хвилюйся! – ішла поряд Вера.
-Думаю потрібно поспішити, щоб наші з неї не познущались! – тривожно додала Ліне.
-Нічого ті сопляки мені не зроблять, ще кишка в них не виросла, лише своїми кулями можуть метеляти! - з посмішкою на обличчі спускалась сходами до них руда.
-Міна?
-Ой як добре що ти в порядку. –видихнула шатенка розслабляючись.
-А ви тут чому? - перекидаючи погляд з одної на іншу поцікавилась Міна. - Я ж ніби просила вас їхати в школу! І що це на вас?!! Хочите щоб я вас ще від наших відбивала?! - вона вказала головою в бік сходів.
#10149 в Любовні романи
#2454 в Короткий любовний роман
#3950 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.12.2021