Розділ 29: Інша сторона монети

        -Ви всю дорогу  зібрались мене так  нести?-  руда намагалась не пускати в своє серце паніку через похмуру ситуацію.

        -Толь  набери  Івана  хай забере нас і набери  ще Іринку  хай приготує  мені лате. – не оглядаючись наказав коротун. Він був значно нижчий за Ясміну  мав густе яскраво руде волосся. Рисами обличчя  нагадував скандинавів чи шотландців, очі в нього були темно карими, що нагадували морок. Товариші коротуна хоч значно перевищували його в зрості, але беззаперечно підкорялись блискавично виконуючи накази.

         -Ей…Може поставите мене на землю я і сама умію ходити! - знову зауважила руда намагаючись залишатись в оптимізмі. – Ей! Ти що глухий?! Я до тебе говорю!! – розгнівалась Міна про те Віталій продовжив її ігнорувати  всіляко показуючи хто головний.

          Через квартал,  на основній вулиці міста, прямісінько перед нами,  біля узбіччя зупиняється три автомобілі очевидно цього самовпевненого коротуна. Роллс ройс та два позашляховика по обидві його сторони темного кольору із затемненими вікнами.

        « -Не дурно!  Але на такому здається лише в Англії  королеви їздять. Куди йому по наших дорогах?  Схоже хтось в нас хронічний показушник. – подумала руда перш ніж коротун з великим "Его" знову заговорив.»

           -Грузіть її до мене….

           -Ей я що тобі мішок якийсь?!! – обурилась дівчина.

          -Да затихни! Бо запхну тобі свого носка в рота. – не витримав один з тих велетнів що тримали руду під руки. І вже був замахнувся вільною рукою щоб вдарити її по обличчю. Бідолашна дівчина зажмурившись  очікуючи  удару.

          -Не виводьте мене! - відкривши одне око Ясміна побачила   як Віталій перехопив руку здорованя, майже в сантиметрах від її щоки.  -Я що не чітко розмовляю?? – обличчя голови синьо-жакетчиків було досить грізним і зловісним, а очі налились мороком  що навіть в Міни підступив комок до горла.

        Віталій відпустив  руку  громили  і не повертаючись обійшов роллс ройс і сів позаду. Конвойщики  Ясміни  направились  слідом  та силоміць посадили її в машину до нього. Закривши двері вони побігли в позашляховики,  наступної миті дівчина почула клацнувший звук,  глянувши в той бік де він виник,  збагнула, що  то закрився внутрішній  замок автомобіля.

          -Що це означає?- не розуміючи оглянулась руда  на Віталія.

          -Ми покатаємося трішки! – пояснив юнак діставши сигару,  та прикурюючи її.

       -Я не про це.  А про магазин і твоїх конвойщиків!  - закотивши очі розжувала  думку Міна, вказуючи  рукою  на машину  попереду.

      -Я хотів спокійно познайомитись, та ти спокійно не захотіла! А далі… Заходи безпеки. – затягнувшись Віталій  видихнув  дим  співрозмовниці в обличчя,  ховаючи запальничку.

        -Не дуй … кх.. кх .. На мене цю гидоту !! Кх.. кх… - махаючи руками Міна очищала повітря навколо себе. – Собі як хочеш,  а мені не потрібно  вбивати здоров’я!

       -То ти значить за здоровий спосіб життя? Напевно щей спортсменка? – повільно видихнув той нову порцію диму,  але натиснув кнопочку на дверях, і вікно біля нього приспустилось.  А швидкість автомобіля  зробила все інше,  виконавши функцію витяжки,  висмоктуючи весь дим із салону авто.

        -А тобі що до цього ?! – вдихнувши свіже повітря поцікавилась та,  відчувши полегшення.

        -Мені стало цікаво. - підступно посміхнувся той.

        -Тобто, пихаєш свого носа куди не можна?!! -підморгнула руда.

       - От чому на тебе брюнетік око поклав... -двузначно підмітив коротун глянув на Міну з під лобу.

      "- Що він верзе? - замислилась дівчина. -Діло пахне підставою! "

      -І судячи по Антону, сили в тебе вдосталь. – стряхнув попіл на попільничку  вмонтовану в підлокітник сидіння.

         -Так, вистачить щоб тобі дати прочухана!!  - склавши руки на грудях,  Міна оцінюючи подивилась на синьо-жакетчика.

         -Ми приїхали! - загасив сигару той і вийшов з машини.

                                                             *             *           *

         В двері аудиторії зайшов Роман і Аліна з Верой. Там було доволі шумно від великого скупчення парубків, які щось активно обговорювали. Та ледь з’явились дівчата в полі зору, як ті заскавчали кидаючи всілякі вислови.

          -Ром, ти нам привів дівчат для розваг?

         -Чур  моя блондинка!

         -  А моя шатенка! – почулось із натовпу.  Аліна  аж сховалась за спину подруги.

         -Ці дівки вже зайняті. – почулось з боку.

       -О Влад,  радий  що ти вирвався. – він підійшов і обмінявся характерними жестами, вдаривши кулак об кулак.

         -Ми нікому не належим! – схрестивши руки на грудях заявила Вера.

        -Ох яка ти зухвала. – запищали хлопці приклавши руку зжатою в кулак до вуст, а дехто почав свистіти.     

        -Пацани харе! Я вас не для того позвав... – піднявши руки догори  Роман акцентував увагу на собі, намагаючись заспокоїти товаришів. Трішки почекавши продовжив. – Мені потрібна ваша допомога! Скажу одразу завдання не просте, і насильно я нікого не тягну. Але це дуже важливо для мене.