Пройшло ще кілька днів з того вечора. Лікар в останнє оглянувши дівчину, офіційно виписав Міну із лазарету. Радіючи свободі руда з подругами, і купою речей повернулась в кімнату.
-Нарешті я в дома. – з радістю впала на своє ліжко. – Цього я довго чекала.
-Помітно. – кладучи книжки на стіл, підмітила Вера. – Іди в душ, а ми з Аліною зробимо чайку.
-Ой! Точно. – руда підскочила, взявши рушник рвонула в душ.
За час поки Міна ніжилась в душі, д івчата вспіли заварити чаю, і дістали всякі смаколики в честь її виписки. Аліна як завжди клацала на телефоні, а Вера щось малювала, в маленькому блокноті.
-Нудно! – зітхнула Ліне, відклавши телефон замислилась. – О. Вер давай Міну на шопінг зводим!
-Ти впевнена, що це хороша ідея?
-Думаю, що так... Після недавніх подій, їй просто не обхідно провітритись.
-Ну то за чаєм все обговоримо.
-Що ви вже обговорювати зібрались? – зайшла Міна в кімнату просушуючи волосся рушником.
-Ой! – Вероніка підскочила, від різкої появи подруги позаду. – Налякала.
-Вибач, не хотіла. – сідаючи за стіл руда, взяла чашечку з гарячим чаєм.
-Нарешті. Вже чай охолонув. – приєдналась Вера з Аліною.
-Що це у вас тут смачненьке? – заглядаючи в пакетики, поцікавилась руда. – А де це ви таке накупили?
- В місто в минулі вихідні їздили.
-Мммм.... І я так хочу! Бо вже нудить від цих стін.
-До речі, я пропонувала Вері повезти тебе на шопінг. – підмітила Ліне, глянувши на Вероніку.
-Я не проти. - посміхнулась та.
-Тіки спочатку потрібно підійти до керівника гуртожитку, щоб він виписав тобі пропуск.
-Зараз доп’ємо чай, і схожу до нього.
-Тіки є ще один нюанс… - запнулась блондинка.
-Який?
-На пропуску, потрібна печатка голови шкільної ради..
-Тобто Романа. – Вероніка договорила, те що не змогла сказати Ліне’.
-Ну якщо потрібно, то підійду. – із вражаючим спокоєм відповіла Міна. - Шкільна рада працює у вихідні?
-Здається працює. - замислилась Ліне. – Тільки здається лише до обіду. Так що поспіши!
Руда хутко допила свій чай і пішла збиратись та досушити волосся. Взявши в голови гуртожитку бланк і зразок дівчина швидко заповнила його, та дала знову голові гуртожитку, він в свою чергу поставив свою печатку в низу листка та направив до голови учнівської ради. На вулиці було сонячно, і досить тепло для прогулянок. Щойно теплі промінці торкнулися щічки рудої , як в неї піднявся настрій ще вище, і вже не турбували думки про скору зустріч з Романом.
Дівчина вдягла навушники, і включила активну музику на телефоні. Ритми додали впевненості, і швидкості кожному новому кроку. Міна швидко дійшла до навчального корпусу і знайшла потрібного їй кабінету. Дівчина зняла один навушник, і ввічливо постукала в двері, хоч і уявляла що почнеться за дверима.
-Можна . – відчинивши двері запитала руда.
-Можна заходьте! –не піднімаючи голови відповів Роман, завалений паперами, які швидко підписував, і ставив штамп. Біля нього ще над паперами сиділи Вадим з Євгеній.
«- Вони всі, такі зосередженні. – подумала Міна. – Зовсім не такі, як тоді в парку. А може це не вони?» Міна підійшла до столу.
-Мені потрібно завірити пропуск!
-Пропуск? – хлопець не зрозумів. – Здається вже всі, в цій школі мають пропуск…. – Роман підняв голову, і здивовано глянув на дівчини із рудим волоссям заплетиним в дві коси.
-Я ще ні. – вона впевнено штовхнула бланк в перед. Листок доїхав до великої стопки паперів.
-Міна? – зрозумівши, що занадто розслабився, хутко взяв себе в руки. – Радий, що тебе вже виписали. – він взяв бланк та підписав, як всі попередні папери, завіривши ще штампом. – Ідеш гуляти в місто?- поцікавився Роман тримаючи бланк в руці, відкинувшись на спинку стільчика.
-Я не зобов’язана, перед тобі звітувати! – дівчина склала руки на грудях, ставши в бойову стійку.
-Тоді я можу не віддати тобі цей пропуск.... - прощупував русий.
-Одже я тоді піду самовільно! І тоді вже не повернусь. – дівчина підійшла до нього ближче обійшовши Вадима, щоб забрати листок.
-Що, і залишиш Аліну з Верой? - відвів литок в інший бік.
-З чого ти взяв?! А втім... Дізнаєшся сам.... – дівчина висмикнула бланк з його руки.
-Пам’ятай, що я тебе знайду, в будь-якому куточку землі! – проводив поглядом ідучу Міну.
-Тіки не мене! – інтригуюче оглянулась, перед виходом руда. Кинувши підступний погляд, вийшла геть.
#10149 в Любовні романи
#2454 в Короткий любовний роман
#3950 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.12.2021