Розділ 25: Втіха

       Дівчата забігли до палати, і одразу кинулись Міні на шию, обнімаючи подругу гучно заплакали. Радіючи що з нею все впорядку, і їй нічого не загрожує.

        -Чшшш. Все добре. Я ціла, і вже майже здорова! – посміхнулась руда.

        -Коли я побачила тих громил біля твоїх дверей… - Вера ще сильніше заплакала.

       -Розкажи все по порядку,  і ми з усім разом розберемся.-  гладячи подруг по волоссю, Ясміна намагалася, усвідомити що відбувається.

          -Це я винна. – підняла голову Ліне. – Це я бачила те, чого не повинна була бачити.

          -І що ти бачила? – витираючи подрузі сльози, поцікавилась Міна.

        -Я бачила, як зранку в лазарет ішов Ромка з Жекой. Я подумала,  що вони до тебе прямують,  хотіла позвати Веру.  Тіки розвернулась, щоб бігти в клас, як наткнулася на Вадима.  Він зрозумів, що я хочу зробити, і тієї ж миті прижав мене до стіни.  – дівчина сильніше заплакала відчуваючи свою вену.

         -Тобі треба розказати, що він тобі сказав! - гладячи подругу по спині, підбадьорювала Вера, сама слипуючи.

          -Що Вадім тобі сказав, Ліне?

        -Він сказав: -« Якщо ти,  скажеш  Веркі хоть слово,  що бачила нас тут, то я повторюю останнє побачення в парку, тіки у всієї школи на очах!»  - Міна мені страшно.  Що мені тепер робити?

        -А я Жеку по лицю вдарила. Навіть сама не зрозуміла як. – втішаючи подругу,  з посмішкою добавила Вероніка.

        -Очевидно гарненько врізала, бо я аж сюди почула! – всі почали сміятись. І сльози Аліни самі висохли. – А чому ти його вдарила?

          -Не пропускав нас до тебе. А тоді щей запропонував повторити той вечір.

          -Ааааа...Тепер розумію, чому такий гучний удар був.

           -А чому до тебе приходив Роман? – поцікавилась Ліне.

           -З ранку напевно провідати, але я вигнала його, на що він поцілував мене...

           -Поцілував?!!! – хором закричали Вера з Аліной, тим самим оглушивши руду.

          -Це було проти моєї волі. - здвинула поечами та , як виправдення. - Я його послала, а він вдав що іде звідси, а потім різко підійшов і вхопив мене за підборіддя і поцілував. А у вечері.  Він приносив чорну записку, але вже з офіційним викликом на дуель. - максимально передала емоціями і мімікою дівчина свої слова. -  Щей так сказав: «Від цього ти вже не відмахнешся!». Тепер зрозуміло, хто мені попередні присилав. – подруги від шоку мовчки роти порозкривавши, здивовані  її спокоєм. – Що?

            -Поцілував?!!!

           -Не говори.... Сама щей досі в шоці.

          -Офіційні виклики, присилають кандидатам або главам школи на бій за першість....

          -За що?!! - не зрозуміла та.

          -За першість.. Це виклики, що кидають учасникам, щоб боротися за пост головного в школі і мати владу у шкільному комітеті.   

        -Ого... Ну значить я удостоєна величезної честі. – з сарказмом підмітила Міна підперши щоку лодонею. - А ще з таким серйозним обличчям це говорив, що в мене аж мороз по спині пробіг.

          -А коли він буде?

         -Сказав, що це сповістить додатково. - складаючи підручники на тумбочку відповіла Міна. – Хоча мені здається, що він відбудеться на показових боях.... Щей підлаштує все так, що мене із секції вигнали, що б я 100% програла.

         -Все можливо. Якщо він програє то,  вся влада в школі буде твоя.  А цього він точно не допустить. – розмірковувала Вера.

         -А що на карту поставлено? - поцікавилась Ліне.

        -Ой дівчата….

        -Що?

        -Говори!

        -Якщо я виграю він лишає мене в спокої…. –дівчина почала пальцями перебирати кутик одіяла.

        -А якщо він? - витягувала Вероніка.

        -Ти ідеш з ним на побачення? - вгадувала блондинка зітхаючи.

        -Ні, все набагато гірше…

        -Що може бути гірше побачення, з людиною яка принижує тебе і сміється з тебе?

        -Я офіційно стаю його дівчиною для початку. І відмовитись я не змогла....

        -Чому?

        -Бо він підловив мене честю... Сказав : « Чи в тебе честі нема, вийти зі мною на дуель?» Підловив за живе... Почуття честь і гідності. Побачив, що я цього притримуюсь, і скористався мерзотник...

         -Оце так да. - на мить всі замислились. 

      -Тепер до цього бою він тебе не чіпатиме. Щоб дати змогу підготуватися, і накопичити сил. – припустила Вероніка.

      -Скоріш навпаки, буде вимотувати, що б не було шансу якомога краще підготуватись. – Міна змінилась на обличчі. – Ну ми, ще побачимо хто кого? 

         Дорогі читачі не забувайте  ставити мені зірочки, та залишати коментарі під цим романо.  Дякую що переживаїте пригоди разом з рудою. Друзі тяжко в тишені писати. Мені важлива ваша думка.