Розділ 24: Рішення

      Ясміна  писала домашні завдання, що принесли їй подруги в чора, коли в коридорі знову почулись якісь кроки і розмови.

     -" Що знову?!!! Да йдіть ви всі! - палала гнівом руда. - Не дай Бог, той кретин знову до мене цілуватись лізтиме, я йому шию зверну!"  Щоб відволіктись  від шуму,  дівчина вдягла навушники, і включила музику на телефоні. Продовжила вирішувати задачу з алгебри, і це їй дуже допомогло розслабитись.

       Зненацька на ліжко,  перед її зошитами, щось впало, дівчина аж підскочила від неочікуваності. В дівчини миттєво все напружилось, готуючись до захисту чи атаки. Піднявши очі Міна, побачила Романа. Це ще сильніше смикнуло її.

      -Що?!!!! Я ж, здається сказала чітко. Щоб ти сюди більше носа свого не сунув !!!! –сердито знімаючи навушники, глянула на предмет, що впав перед її книжками. То була чергова чорна записка.

      -А я сказав, що ще зайду! – з серйозним виразом на лиці озвучив брюнет. Щось було не так,  серйозність і холоднокровний вираз обличчі, змусив пробігти кілька мурашок по спині дівчини. Погляд дуже пропалював її тіло, а його напужене тіло виділяло силу і впевненість.

      -Що сміливості набрався? Вирішив в лице діяти? – в легкому гніві поцікавилась Міна, без каплі страху і паніки,  що був у неї зранку.

        -Розкрий! – схрестивши руки на грудях, наказав Роман спершись на підвіконня поясницею.

         Без вагань, Ясміна підняла чорний листок, і дивлячись на Романа почала розкривати. Коли листок був повністю розгорнутий, вона побачила букви написані білою пастою.

                       « Кімлик Ясміна, я Грінченко Роман, офіційно викликаю тебе на дуель!

                         1. Ідеш зі-мною на побачення і стаєш офіційно моєю дівчиною.

                          2. Виходиш проти мене на двобій, перед всією школою. »

         -І що далі? – здивовано підняла брову руда, видихаючи. " -Пффф... Блін, я думала що все буде набагато гірше і страшніше. А він вирішив мене розсмішити. Ха -ха -ха"

          -Дата бою, сповіститься тобі пізніше. – незламно відповів Роман.

       -Ти хочеш офіційно зі мною битись???! – намагалась розібратись дівчина, тримаючи в руках той листочок. – А що потім? Який сенс, мені з тобою битись?- прощупувала слабкі місця суперника.

        -Цей офіційний виклик, затверджений у правилах, і відмахнутись від нього, ти вже не зможеш! – залишався серйозним той, лише очі заблистіли переможним блиском.

        -А який в цьому сенс? До чого приведе ця дуель?- вдала що не розуміла намірів Романа, Міна.  Їй це все здавалось підозрілим, і не характерним для цього хлопця. 

       -Якщо виграєш ти, я від тебе відчеплюсь до кінця твого навчання в цій школі,  якщо виграю я, ти станеш моєю дівчиною.... Для початку....  – у Міни просто челюсть відвисла.

       -А не пішов би ти... Я з тобою навіть на побачення не піду,  чого б це мені бути твоєю дівчиною?! – Міна  не могла повірити своїм вухам."- Що забумав цей покидьок?"

      -Ще раз повторюсь, це офіційний виклик! Почитай в правилах нашої школи... Там написано,  що буде тому хто відмахнувся від офіційного виклику... - очі юнака заблистіли яскравіше і розтянув підступну посмішку. - Чи ти не знаєш, що таке честь дуелі?

     -Знаю!  Вирішив підловити мене на "Слабо". Гаразд. Я приймаю твій виклик! Побачим, як ти дотримаєш свого слова, коли я виграю! – дивлячись йому у вічі, по складах промовила Міна.

      -Можеш навіть і не мріяти про це крихітка! – з ігровим азартом підморгнув Ромка . - Чудово... Дату, час і місце я сповіщу тобі додатково. – із серйозним обличчям по діловому сповістив юнак.

                                                                    *              *              *

       Аліна з Верою, чим скоріш прямували до подруги, щоб розділила з ними цю ношу.  Уявляючи самі гірші варіанти,  які могли статись. Побачивши біля палати Вадима з Жекой, чим скоріш побігли вже не зважаючи ні на, що.

       -Ви що тут забули? - поцікавилась Вероніка.

       -Ой. Хто це тут в нас пікнув? – насміхався Євгеній. – Ой це наша Верочка.

       -Забирайте Романа, і валіть звідси! Залиште Міну в спокої!- Алінина рука стримувала Вероніку.

    -Я бачу,  висновку ви дівчата,  ніякого не зробили! – добавив  Вадик, підтримуючи друга, продовжуючи вирізати фігурку ножем.

       -Да пішли ви!!!!! – дівчина направилась в палату,  але їй перегородив дорогу Жека.

      -Вам туди, зараз неможна! Там мило воркує парочка. – посміхнувся той,  підморгнувши другу, що залишився на місці.

       -Що? – Вєра усвідомила тонкий натяк. Її зіниці максимально розширились. Вона ще сильніше спробувала прорватись до подруги. – Виродки!  Пропустіть нас!

         -Фуу. Навіщо так грубо Верочка?- злегка відштовхуючи назад, підмітив підліток.

       -Ти знущаєшся з мене?! – знову спробувала прорватись та. Штовхаючи його в середину. – Забирайся з вісти. Інакше я тобі вріжу!!!!