Розділ 20: Лазарет

        Міна відчувала тепло. « -Так тепло. Мої руки вільні. - Повсюди світло,  але здалеку доходили звуки,  не чіткі,  розпливчасті.  – Звідки ці звуки?  Що вони означають? - Та кожною,  новою секундою,  вони  ставали   чіткішими.»

       -Ммммміііііііінеееее. Міііііннннааааа. Міннаааа. Міна. – дівчина, ніби винирнула із глибини. Почала оглядатись по сторонах, ніби щось шукала.  –Чччччччшшшш.  Все добре.  З тобою все в порядку.  Ми в своїй кімнаті. - повільно говорила Аліна, закутана в одіяло виставивши в перед руки лодоннями в низ. Призиваючи подругу заспокоїтись.

        -Де Вєра?

        -Я тут. – теж  закутавшись в одіяло, поряд на ліжку, сиділа Вероніка.

       Заспокоюючись дівчина,  почала оглядатись,  і помітила що весь її верхній одяг, лежав складений на стільці. До дівчини, прийшло розуміння минулого,  і теперішнього часу. Вона хутко заглянула під своє одіяло, Міна повністю була без одягу, лише спідня білизна. Тремтячи від усвідомлення що той гавн’юк так над нею познущався, викликали образу і сльози на обличчі.

       -Дівчата,  будь – ласка скажіть,  що це ви мене роздягали!!! – Аліна з Верой опустили очі.

       -Ми б теж хотіли це почути.  Але прокинулись,  так само як, і ти без одягу.

       -Я уб`ю ту сволоч!!!! - загорілась Міна пригадавши самовпевнене лице Романа.  – Ви цілі??? Вони з вами,  нічого такого….. не робили?

       -Та ні,  мене  Євген  лише цілував… -Вєра здригнулась від пригаданого.

      -А мене, той  мерзотник лише, за сідницю лапав. – Аліна скривилась,  щось пригадавши. - Фу. Більш на крок,  його не підпущу!

        -Знач, він говорив правду.. Схоже нас залякували, і намагались зламати. – розмірковувала Ясміна. Тут в неї залоскотало в горлі,  і  вона почала кашляти. Потираючи шию,  дівчина пригадала той засос, що поставив Роман. І панікуючи почала терти те місце.

          -Міна?

          -Що сталось? – Вєра взявши за плече подругу, струснула вертаючи до реальності. – Еее.

        -А? Що? – налякано озвалась та.

        -Що сталось? – знову запитала Вера.

      -Схоже той покидьок,  поставив мені,  засос на шиї. – не відриваючи лодонь від того місця, із скляним поглядом промовила Ясміна.

        -Дай  я гляну! – попросила Вєра,  але руда не хотіла забирати руку. – Не бійся! Якщо він там є,  ми його замаскуємо.

       -Гаразд. – руда повільно почала забирати руку, від того місця сильно хвилюючись. Вероніка підняла волосся, аби чіткіше оглянути те місце.

        –Ну що, там щось є?

      -Легке почервоніння є, але синяка нема. – зробила заключення та. – Скоріш за все, це почервоніння від того, що ти терла це місце, а не від його засоса.

      -Хух. –дівчині полегшало. – Я вже думала, що він ним, мене шантажуватиме,. – руда знову закашлялась.

       -Це погано! – підмітила Вероніка кашель подруги. -Він тебе там,  довго тримав? Ти погодилась,  на умови?

      -Я так замерзла,  що вже не відчувала тіла…. Хотіла вже відповісти, але від утоми, і стресової ситуації відключилась.. – дівчата переглянулись.

        -Схоже так,  кожна із нас.. Я теж до останнього стояла,  хоч той, ножем мені погрожував… До речі,  Вєра,  ти чого кричала?

        -Да та скотина,  лякав мене...  Всякими предметами із якоюсь речовиною.... В темноті  вона здалась,  мені висохлою кров`ю… А  потім тримав мої руки, і облизував..

      Міна замислилась, опустивши очі. «Що цим, вони хотіли показати?  Його  погляд,  був  таким  знайомим. ».

      -Ееее. Подруго, говорим в голос. Щось пригадала? –піднімаючи настрій подругам,  поцікавилась Ліне.

       -Мені шкода, що через мою гордість, ви постраждали….- опустивши голову,  жаліла  Ясміна. – Я зрозумію, якщо ви відмовитесь, зі – мною товаришувати…

        -Що?  Замовкни!!!

        -Що  б  ми,  більше  не  чули  такої  маячні! – додала Вєра, що поправила своє одіяло. – Ти  дала нам можливість,  вибирати… А  не сліпо все  виконувати!

        -До того ж… Ми робимо вибір самостійно! – додала Аліна.

        -Дівчата.. – від  радості у Міни потекли сльози. Вера з Ліне, сіли на ліжко подруги, і дружно обняли її. – Таких подруг в мене, ще не було!

         -Завжди будь – ласка. Ромка не сильно знущався з тебе?

      -Під  час нашої боротьби з Романом, я помітила багато  деталей  поведінки  такі,  як в того нападника « він ще назвався моєю тінню», що накинувся на мене після фіз-ри і в коридорі …  - пояснила руда. - В кінці, навіть він хотів мене поцілувати,  як і та тінь,  при нашій останній зустрічі…

        -Дак а може Ромка, і є тією тіню? По твоїм описам, і по поведінці  Романа,  це одна  і та сама людина.

       -Можл… - руда втратила  свідомість раніше чим відповіла Веронікі,  і  не притомно  впала  на  ліжко.

        -Міна? Міна?! Міна! – Вєра затрусила непритомну Міну, але доторкнувшись все зрозуміла. – В неї температура, потрібно викликати лікаря.