Розділ 17 : Сила дружби

        Міна прокинулась від будильнику на телефоні.

       « - Що це було, сон чи реальність? Що тепер робити? Як краще вчинити? І чому він такий сильний? І хто він такий взагалі? – ці запитання ще більше заплутали дівчину. – Він намагався мене поцілувати? – дівчина доторкнулась пальцями своєї нижньої губи. – О Боже, про що я тільки думаю!!»

      Заринувшись в себе,  в пошуках відповіді Міна, перестала помічати все навколо,  вдаряючись в перехожих та натикаючись на всілякі предмети. Вера з Аліною це помітили, але не знали чим допомогти,  з чого почати розмову і все таке,  лише відтягуючи  подругу  від  наступних  перешкод.

       Перша половина дня для неї пройшла тихо, і не помітно. Вчителі не викликали її, а Роман взагалі не дивився в її сторону. Ніяких проявів записки вона не помічала, і та тінь теж не появлялась.

       -« Схоже тінь не любить зайвих очей! – розмірковувала руда. – Це мені на руку.. Зараз потрібно бути обачнішою і не тинятись у відлюдних місцях на самоті… - в дівчини проснулась сміливість. – Не можу повірити, що він мене настільки залякав, своїми вчинками , що я сиджу тут, і думаю як уникати наступної зустрічі. Ганьба на мою голову! – дівчина закотила очі і схрестивши руки на грудях , закинула ногу на ногу і  замахала тою що опинилась з верху. –Мені потрібен відпочинок однозначно…»

       На великій перерві, Ясміна залишилась в класі на одинці,  щоб в тишині все чітко обдумати. Всі пішли в столову на обід. Дівчата пообіцяли їй щось смачненьке принести, хвилюючись за її психологічний стан. Руда розмірковувала, і аналізувала все дивлячись у вікно заворожена тишею.  На вулиці була похмура погода, все більше показуючи, що літо скінчилось. Вітер безпощадно гойдав крони дерев, а деякі навіть гнув пополам.

      Зненацька в коридорі з’явився шум,  який наближався. Міна намагалась не зважати на нього, продовжуючи дивитись у вікно і пригадувати сонячне літо. Через секунду в дверях класу з’явилась Аліна червона, виснажена та ледь дихала.

        -Мін.. сх..вай ме…е!!!!! – ковтаючи деякі букви, благала вона.

        -Що сталось? – підняла голову та.

        -Нема часу пояснювати…

        -Гаразд, іди сюди, залізь під парту. І прикрийся шторою. –  та зробила все, що говорила їй подруга. – Тіки замри і не вилазь поки не скажу..  

      Виснажена дівчина завмерла, як до класу забігає Вадим. Зазвичай спокійний і врівноважений хлопець, палав від гніву і полум’ям жорстокістю в очах, не контролюючи себе, почав кричати, як божевільний.

        -Де вона?!! Клянусь я уб’ю її, коли знайду!!!– Ясміна аж підскочила на стільчику.

        -Хто? 

        -Аліна.

      -Вона здається з Вєрой, в столову пішли. – вдала що не розуміє про що він, водночас заспокоювала подругу ногою. Щоб Ліне не спалилась, тремтінням штори. - А що, щось сталось? – залишалась пасивною руда.

      -Не обманюй мене! В нас за обман карають!!!! До того ж дуже жостко… – заглядаючи в шафи та під парти, закликав юнак.

      -Якщо не віриш мені, навіщо тоді питаєш? – відвернулась Міна знову до вікна. В серці молячись за подругу.

       Вадим, ще кілька раз позаглядав по всюди, і в сумнівах вийшов з класу не вірячи словам дівчини. Ліне хотіла виходити із схованки, але Ясміна її зупинила притримавши ногою, через кілька секунд хлопець різко заглянув в клас. Впевнившись, що дівчини дійсно не видно пішов геть.

                                                *                 *              *

        Швидко дихаючи хлопець ішов по коридору. За углом   його чекали друзі.

        -Ну що?

        -Вона там я впевнений! – ходячи  з боку в бік, із хмурим обличчям повідомив Владислав.

        -А що це, ти такий розлючений? – поцікавився Жека з посмішкою на обличчі. – Сам на себе…

        Не очікувано  юнак вхопив друга за футболку на грудях і притиснув до стіни.

       -Тому, що вона спочатку мені відмовила, а потім обидві збрехали…

      -Ееее. Охолонь,  друже! – закликав Роман, намагаючись роз’єднати товаришів. – Нема куди силу дівати, піди в зал! Нічого свої програші,  зганяти на друзях!

       -Я в зал, ходжу не для зганяння пари, а для тренування… Я не навиджу коли мені брешуть..

       -Якщо це так, то вони за це понесуть покарання!- запевнив брюнет залишаючись між друзями.

       -Оооо. Ром ти щось придумав? – зрадів Жека, поправляючи одяг на собі.

       -Ну і що ти придумав? – скептично глянув на друга Вадим, схрестивши руки на грудях, спираючись попереком на перила сходів.    

       -Зайдем в клас, останніми якщо вони будуть вже там, і  готовими то після уроків відміним гуртки… - Ромка посміхнувся, впіймавши не розуміючі погляди коришів, продовжив. -Влаштуємо  профілактичні заняття,  на свіжому повітрі.

        -А на якій підставі ти відміниш гуртки? – продовжував скептично стояти Влад.

       -На підставі,  дезінфекції приміщень, перед похолоданням. Ну що б грибків, цвілі ніякої не було.