Урок закінчився, і у Ясміни вже не залишалось, часу для переодягання. До наступного уроку, залишались всього пару хвилини, а дівчина не любила спізнюватись чи взагалі прогулювати заняття, тому їй залишалось лише речі забрати, і блискавкою мчати за однокласниками в наступний клас.
Повертаючись з роздягалки, на другому поверсі, Міна втратила пильність, і вже не дивилась по бокам прямуючи до своєї чіткої цілі. Позаду неї хтось підкрався, та штовхнув дівчину в чоловічу роздягалку. Двері за нею одразу ж закрились, та підперлись чимось важким.
Міна спробувала їх відкрити, але не вдалось. Оглянувши приміщення, в якому опинилась, дівчина усвідомила, що іншого виходу не було. Руда відчайдушно подивилась на вікно. «-Я не можу прогуляти урок. Дідько, я ще ні коли не прогулювала уроки!!! – дівчина ходила зі сторони в сторону, розмірковуючи. З боку щось промелькнуло, привертаючи її увагу. Це були вікна, досить великі, і високі. - Вікно! Точно вікно! Потрібно подивитись, на скільки високо.»
Відкривши одне, вона виглянула з нього тримаючись за другу половину лівою рукою, шукаючи спосіб спуститись в низ. Стрибати було досить високо. Зітхнувши, відчайдушна Ясміна наважилась стрибати.
-Іншого виходу нема… - сказала дівчина в голос сама собі.
Руда поставила одну ногу на підвіконник, і вже відштовхнулась іншою, дівчина на секунду зависнула в повітрі, але хтось схопив за зап`ястя правої руки, спочатку потягнув назад стягуючи з підвіконня, а потім її ж загнув за її ж спину. З силою відвів від відкритого вікна та прижав, до стіни між вікнами, сильно вдаривши об стіну плечем. На кілька секунд її це оглушило, і дезорієнтувало, а на щоці біля ока проявилась подряпина від стіни вкритої ракушняком.
-Ей!... Відпусти мене… Негайно! –отямившись від шоку, дівчина спробувала вирватись, але сил було більше в нападника. –Хто ти??!- втомлена спробую вирватись Міна не вірила, що її так просто знешкодили, спритно обхитривши. Дівчина впіймала аромат чоловічих парфумів що заворожував, та водночас здався знайомим.
-Правила.. Придумані не для того, що б ти їх порушувала!!! – чоловічий голос прошептав повільно, і впевнено маючи перевагу над дівчиною. Він був досить близько, десь над самим вухом рудої. На секунду він здався солодким і тягучим, як мед. – Ти думаєш, що перша… Хто, порушує їх… Це не так…. І де вони?
-Звідки я знаю? – адреналін наповнив тіло Міна, вона відчула прилив сил та смикнулась, пробуючи вирватись, але опухла рука сильніше заболіла. – Відпусти мене!!!
-Чшшшшшшш! Тихіше! – гладячи волосся дівчини, нападник заспокоював її, нишком загорнувши, і другу руку за спину. Ще більше знесилюючи бідну Міну. – Тобі доведеться.. Жити по ним... Або покинути цю школу...
-Я сама, не горю бажанням залишатись тут…- руда зойкнула від болю. - Ай! Боляче!
-Але зараз, ти не можеш поїхати звідси! - засміявся той, трішки послабивши натиск на праву руку. – Твої батьки за кордоном… Ти тут, зовсім однааа… – Останні слова він знову повільно прошептав їй на вух по складах, із домінуванням в голосі.
-Звідки, ти це знаєш? - очі дівчини, розширились від шоку і безпорадності. - Це особиста інформація, в яку ти не маєш права, сунути свого грязного носа! – Ясміна знову спробувала звільнитись від кайданів нападника. Їй не давало спокою це положення, вона не звикла до програшів.
-А звідки ти знаєш, що він мене грязний?
-Бо тіки гавнюки і покидьки сунуть в усе свого носа... І намагаються усим командувати...
-Це моя тереторія і головний тут я....
-Та пішов ти із своєю манією величі... - рука почала терпнути.. - Лайно, хто ти?
-Я твояяя тінььь… - знову погладив таємничий, волосся Міни, вдихаючи ніжний аромат парфумів. - Ходжу за тобою по п`ятаммм… І зараз ти на моїй тереторії...Так що засунь свою гордість подалі і підкорися мені !
Зіниці її очей ще більше розширились, і похололо в середині, а волосся встало дибки, усвідомлюючи, що ці слова їй дуже знайомі. І не залишало почуття дежав’ю.
- "О Боже … Це правда.."
На кілька секунд, її огорнула плащаниця страху, і безпорадності. За цим прийшло усвідомлення, що все те що вона бачила в точності збувається, і руда нічого не зможе вдіяти чи зашкодити цьому чи змінити.
-Чого ти хочеш? – від страху лише змогла сказати руда, визнаючи поразку.
-Правильно мислиш. – зрадів той.- Щоб ти прочитала записку. І звичайно виконала, те що в ній. –він доторкнувся губами її вуха, продовжуючи солодко говорити. А однією з рук засунув, щось їй в карман спортивок. – Ось, почитаєш!
-Я правила і так виконую! –від його дотику прокинулись феромони даючи поштовх на збудження. « -Що ?!! Ні!! Тіки не це! - гнівалась Міна на наглість тіні.» –І тіки ти змусив мене одне з них порушити!!
-Я??? І яке ж це? – здивувався той. Відчулась посмішка в голосі.
-Через тебе я спізнилась на урок. Йолоп!! – придушувала своє збудження Міна, переводячи його в гнів. - А чорну записку та віщий сон, я не вважаю правилами, і не буду виконувати їх! – кректала дівчина, від притискання до стіни, дотримуючись своїх принципів.
#10149 в Любовні романи
#2454 в Короткий любовний роман
#3950 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.12.2021