Розділ 15: Тінь

     Урок закінчився, і у Ясміни вже не залишалось, часу для переодягання. До наступного уроку, залишались всього пару хвилини, а дівчина не любила спізнюватись чи взагалі прогулювати заняття, тому їй залишалось лише речі забрати, і блискавкою мчати за однокласниками в наступний клас.

      Повертаючись з роздягалки, на другому поверсі,  Міна  втратила  пильність,  і вже не дивилась по бокам прямуючи до своєї чіткої цілі.  Позаду неї хтось підкрався, та штовхнув дівчину в чоловічу роздягалку. Двері за нею одразу ж закрились, та  підперлись чимось важким.

        Міна спробувала їх відкрити, але не вдалось. Оглянувши приміщення, в якому опинилась, дівчина  усвідомила, що  іншого виходу не було.  Руда  відчайдушно подивилась на вікно. «-Я не можу прогуляти урок. Дідько, я ще ні коли не прогулювала уроки!!! – дівчина ходила зі сторони в сторону, розмірковуючи. З боку щось промелькнуло, привертаючи її увагу. Це були вікна, досить великі, і високі. -  Вікно! Точно вікно! Потрібно подивитись, на скільки високо.»

     Відкривши одне, вона виглянула з нього тримаючись за другу половину лівою рукою, шукаючи спосіб спуститись в низ. Стрибати було досить високо. Зітхнувши, відчайдушна Ясміна наважилась стрибати.

      -Іншого виходу нема… - сказала дівчина в голос сама собі.

     Руда поставила одну ногу на підвіконник, і вже відштовхнулась іншою, дівчина на секунду зависнула в повітрі, але  хтось схопив за зап`ястя правої руки, спочатку потягнув назад стягуючи з підвіконня, а потім її ж  загнув за її ж спину. З силою відвів від відкритого вікна та прижав, до стіни між вікнами,  сильно вдаривши об стіну плечем. На кілька секунд її це оглушило,  і дезорієнтувало, а на щоці біля ока проявилась подряпина від  стіни вкритої ракушняком.

      -Ей!... Відпусти мене… Негайно! –отямившись від шоку, дівчина спробувала вирватись, але сил було більше в нападника. –Хто ти??!- втомлена спробую вирватись Міна не вірила, що її так просто знешкодили, спритно обхитривши. Дівчина впіймала аромат чоловічих парфумів що заворожував, та водночас  здався знайомим.

      -Правила..  Придумані не для того, що б ти їх порушувала!!! – чоловічий голос прошептав повільно, і впевнено маючи перевагу над дівчиною. Він був досить близько, десь над самим вухом рудої.  На секунду він здався солодким і тягучим, як мед.  – Ти думаєш, що перша…  Хто,  порушує їх… Це не так…. І де вони?

     -Звідки я знаю? – адреналін наповнив тіло Міна, вона відчула прилив сил та смикнулась, пробуючи вирватись, але опухла рука сильніше заболіла. – Відпусти мене!!!  

      -Чшшшшшшш! Тихіше! – гладячи волосся дівчини,  нападник заспокоював її, нишком  загорнувши, і другу  руку за спину. Ще більше знесилюючи бідну Міну. – Тобі доведеться..  Жити по ним...  Або покинути цю школу...

      -Я сама,  не горю бажанням залишатись тут…- руда зойкнула від болю. - Ай! Боляче!

      -Але зараз, ти не можеш поїхати звідси! - засміявся той, трішки послабивши натиск на праву руку. – Твої батьки за кордоном… Ти тут, зовсім однааа… – Останні слова він знову повільно прошептав їй на вух по складах,  із домінуванням в голосі.

    -Звідки, ти це знаєш? - очі дівчини,  розширились від шоку і безпорадності. - Це особиста інформація, в яку ти не маєш права, сунути свого грязного носа! – Ясміна знову спробувала звільнитись від  кайданів нападника. Їй не давало спокою це положення, вона не звикла до програшів.

      -А звідки ти знаєш, що він мене грязний?

      -Бо тіки гавнюки і покидьки сунуть в усе свого носа... І намагаються усим командувати...

      -Це моя тереторія і головний тут я....

      -Та пішов ти із своєю манією величі... - рука почала терпнути.. - Лайно, хто ти?

      -Я твояяя тінььь… - знову погладив таємничий, волосся Міни, вдихаючи ніжний аромат парфумів.  - Ходжу за тобою по п`ятаммм… І зараз ти на моїй тереторії...Так що засунь свою гордість подалі і підкорися мені !

   Зіниці її очей ще більше розширились, і похололо в середині, а волосся встало дибки,  усвідомлюючи, що ці слова їй дуже знайомі. І не залишало почуття дежав’ю.

      - "О Боже … Це правда.."

     На кілька секунд, її огорнула плащаниця страху, і безпорадності. За цим прийшло усвідомлення, що все те що вона бачила  в точності збувається, і руда нічого не зможе вдіяти чи зашкодити цьому чи змінити.

     -Чого ти хочеш? – від страху лише змогла сказати руда, визнаючи поразку.

     -Правильно мислиш. – зрадів той.- Щоб ти прочитала записку. І звичайно виконала, те що в ній. –він доторкнувся губами її вуха, продовжуючи солодко говорити. А однією з рук засунув, щось їй в карман  спортивок. – Ось, почитаєш!

     -Я правила і так виконую! –від його дотику прокинулись феромони  даючи поштовх на збудження. « -Що ?!! Ні!! Тіки не це! - гнівалась Міна на наглість тіні.» –І тіки ти змусив мене одне з них порушити!!

     -Я??? І яке ж це? – здивувався той. Відчулась посмішка в голосі.

    -Через тебе я спізнилась на урок. Йолоп!! – придушувала своє збудження  Міна, переводячи його в гнів. - А чорну записку та  віщий сон, я не вважаю правилами,  і не буду виконувати їх! – кректала дівчина, від притискання до стіни, дотримуючись своїх принципів.