Розділ 12 : Засідання шкільного комітету.

      За столом, вже зібралось багато представників, шкільного комітету самоврядування, віповідаючих за різні сфери. Всі готувались до початку засідання, перебираючи звіти, і особисті чернетки.

      Відчинились двері кімнати, і  зайшли Вадим і Генадій на чолі з Романом, шляхом щось обговорюючи і обмінюючись паперами, як всі  зайняли свої місця на чолі стола.

    -Здравствуйте панове. Оголошую початок засідання! – беручи стопку паперів в руки, промовив юнак впевнено з певною гордістю.  – Що ми маєм на сьогоднішній день?

    -Потрібно обговорити декілька питань! –піднявся представник спортивного центру. – Потрібно обговорити семестрові показові змагання та виступи.

      -Цього року додамо дівчат у список змагань і я хотів вам запропонувати, що до експеременту, це змагання з  необмеженою категорією. Це та категорія де можуть змагатись різні вагові,  вікові  і статеві категорії учасників. Звичайно все добровільно. Хто за піднімайте руку! – запропонував Роман. Присутні підняли руки. – Хто проти? - Перерахувавши присутніх , він щось записав . –За 4, проти 3.

     -Давайте оголосимо всі питання , які потрібно обговорити, і що потрібно затвердити, і відмінити! – запропонував Вадим. – Бо так провозимся до самої ночі.

      -Підтримую. – підняв голову Генадій. – Голова центру порядку і дисципліни?

     -Змінити графік чергувань, обговорити порушників, і покарання для них.

       Роман поклав біля себе список комітетів і чистий листок, щоб відмічати і писати особисті замітки.

      -Добре. Центр  культури та дозвілля?

     -Обговорити семестрові змагання, виступи і виставки, їх послідовність і організацію. Ще обговорити кілька екскурсії в музеї для середніх класів, та на вибір професії для випускних класів.

     -Так. – поставив відмітку голова. – Центр здоров`я.

    -Поставку медикаментів у лазарет, медичну підтримку на змаганнях та пару лекцій про здоровий спосіб життя. Перевірка всіх на щепленість від сезонних захворювань. Ще кілька уроків по надаванню першої медичної допомоги.

     -Центр журналістики, що у вас?

    -Порядок виходу шкільної газети. Афіші про сезонні  дійства,  інформування про зміни чи корегування в правилах. Та підготовка молодших класів до вибору гуртків.

      -Трудовий центр?

     -Матеріал і залучення класів для роботи над реквізитами. Генеральне прибирання школи і території. Проведення акцій «Затишок», «Сніг», «Зробимо нашу школу найкращою»

      -Шевський центр? – голова почав відчувати тиск у власній голові від об’єму зачитаної інформації та майбутньої роботи.

     -Проведення ігор на перервах. Допомога 5-м класам у системі кабінетів. Підготовка до змагань. І вечори відпочинку 5- 7 класів.

      Потягнулося довге обговорювання кожного питання і дійства. Враховувались всі + і - . Ретельно обговорювали альтернативні рішення, якщо голосування заходило в глухий кут. Якби довго все це не обговорювали, і час не тягнувся повільно для присутніх, все рано чи пізно закінчується.

      -Всім дякую за виділений час До зустрічі в наступному місяці! Про зміни буде сповіщено додатково. До зустрічі! –вставши оголосив Роман.

       Учасники засідання, почали розходитись хто куди. Збираючи речі і папери, які брали з собою. За столом залишилось лише 3 - є.  Голова відкинувся на спинку і зітхнув з полегшенням.

       -Боже, скільки працюю тут, а  ніяк не можу звикнути з тим, що я виснажуюсь так ніби після тренування.

       -Якби ти працював так кожен день, то швидко звик і не відчував цю втому взагалі. – пояснив Вадим, сортуючи папери використані на засіданні.

      -Цікаво як там руденька? – підперши бороду замислився Жека.

      -А тобі що до неї? Тобі що нема про кого думати? – косо глянув на друга Роман, повертаючись до паперів.

       -Та я просто… - відмахувався той. – Просто твоя остання заявочка навіть мене вразила. А подумай про дівчину, яка тіки почала  звикати до цього колективу. Дівчата ж набагато серйозніше все сприймають чим ми!

      -Це точно…. – зітхнув Роман намить зупинився, пригадуючи образ дівчини, але потім отямився і повернувся до роботи. – Але то була правда!  Ясміна моя наречена.

       -Чому вона?- спокійно поцікавився В., ніби це звичайне питання, вибираючи навушники чи кеди в магазині.

      -Мене батько поставив перед фактом! Що по закінченню школи я маю на комусь одружитися, щоб вспаткувати  його підприємство. А руда набагато розумніша,  вихованіша, і просто красуня чим всі ті,  що до цього часу мені зустрічались.

      -Ти так говориш, ніби в тебе їх було вагон і маленький візок.

    -Я просто вмію спостерігати. – Роман знову кинув короткий погляд на друга. – Краще займись паперами, а не ляси точиш.

      -А якщо Міна відмовить  тобі?

     -Це буде погано... Даже дуже погано… Але ж я так просто не здамся. – посміхнувся Роман глянувши на друга.

     -Оцей настрій мені більше подобається! – загорівся Женьок. – Що робитимеш далі?