Розділ 11 : Сад із статуями

      Пройшло кілька днів. І у вихідний день Міна вирішила прогулятись,  щоб трошки відволіктись від обстановки в школі і того нахаби, що як дівчині здавалось переслідував її по п`яткам.

       Гуляючи по території школи, Ясміна  ідволікалась від проблем і переносилась в свій куточок тепла. Більшу частину території займав парк. Здавалось що кожен предмет, рослина, дерево, тварина чи пташка на цій території зберігали моторошну таємницю.

       На шляху дівчині зустрічались всілякі дивні статуї людей, тварин і міфічних істот. З далеку око Міни привернув силует, ще одної статуї, і запалило цікавість дівчини, подивитись що то є.

      Підійшовши ближче вона побачила статую  скелета людини в балахоні, з капюшоном на голові та косою в руках. Поряд стояла статуя собаки. Ці дві статуї були із темного каменю схожого на граніт, обплетені  рослинами, і диким виноградом. Подекуди на статуя ріс лісних мох і гриби.

      « - Це що? Ці статуї чимось відрізняються від попередніх, - Міна ходила колами навколо них. – Може це могильна статуя?, - вона знову оглянула її згори до низу,  намагаючись знайти сенс чи сховану загадку.» Зашумів вітер листками, та заграв гілками, частка проміння попало на статую. В секунду щось заблистіло, з під гілок обплетеного винограду. Дівчина підійшла ближче з цікавістю шукаючи джерело блиску.         

       Розгорнувши листки, Міна побачила залізну плиту з гравіровкою. То був надмогильна плита «Граф  з роду Грінченкових 1769 – 1829рр.» , вона відскочила з багатьма запитаннями  в голові.

    Руда заклякла, шукаючи ниточки зв´язку з однокласником, що мав схоже прізвище, висуваючи міліонни теорій.

       «- Стоп! Не роби поспішних висновків! Спочатку це потрібно провірити!, - дівчина дістала телефон, і зробила кілька фото плити і самих статуй. - Зараз потрібно розслабитись! Глибоко вдихнути….- вона зробила кілька глибоких вдихів і видихів. – Поки треба іти далі..! Да що тут відбувається?»

       Поки Міна шокована побаченим вагалась чи іти далі, не далеко метрів за 100, хтось в капішоні ховаючись за кущем набирав повідомлення комусь на телефоні. Хто це? Він слідкує за Міною? Чи в безпеці юна леді? Це ми побачим лише далі.

     Заспокоївшись, але залишаючись на сторожі дівчина насмілилась іти далі, відчуваючи, що по переду її чекає ще цікавіше. Поринувши в свою кімнату роздумів,  Міна не помітила,  що за нею слідкують. По небу помітно,  що починає вечоріти, та її це не зупиняло, а лише штовхало в перед. Від самого народження, вона дуже цікавилась всім, що привертало її увагу на себе.

     Піднявшись на черговий пагорб, руда  побачила  руїни великого будинку, що просіли від часу та стихій. Очевидно, що то був маєток заможної родини, дивлячись на площину  тих  розвалин. На перший погляд було помітно, що цім руїнам кілька десятків років.  Міна вже хотіла рухатись до того будинку, та різкий рінгтонг з кишені, пролунав як феєрверк, серед досконалої тиші.

      -Алло!

     -«Алло. Ти де?»

     -Гуляю в парку. - не відводячи погляду від маєтку відповіла Міна. – А що? Щось сталось?

     -«Вже пора вечеряти. Повертайся! Ми займемо столик.  Підтягуйся!»

     -Добре я вже іду. Скоро буду.

    Зітхнувши,  дівчина зробила кілька фото знахідки і з сумом  пішла до нової цілі. Судячи по рівню гудіння її ніг, можна було б сказати точно, що Міна пройшла 4- 5 км.