Гніваючись Міна швидко вискочила з класу, забувши за подруг, але не хотіла повертатись. Тому вирішила почекати їх, не далеко від класу. Розлюченість на прискіпливість Романа, змусило її ходити з боку в бік, аби хоч трішки заспокоїтись. Дочекавшись дівчат, вона хутко пішла в бібліотеку.
-Тіки Міночка ми не зможем, піти з тобою туди… - почала Вєра.
-Чому?
-Ми записані в гуртки. Ті бали, що ми ще там заробляєм, додаються до основного рахунку за рік. Ми тобі вже про це розповідали. Ну детальніше ми тобі розповімо в гуртожитку.
-А так, пам’ятаю. Ви покажіть приблизно де вона, а далі я сама. – посміхнулась Міна, дівчата відповіли теж посмішкою. – А там читацький квиток потрібний?
-За це ми не знаєм. Ну все тут ми розійдемось. – дівчата зупинились біля сходів. - Тобі прямо до великих темно – коричневих дверей.
-Дякую.
-Не заблудишся?
-Та ні. Якщо щось то зорієнтуюсь.
-Бажаєм тобі знайти те, що ти шукаєш.
-Дякую, а вам цікавих занять.
І кожна з дівчат, пішла своєю дорогою. Міна дійшла до потрібних дверей, і помітила, що на них різьба у вигляді не зрозумілих рослин та істот. Провівши по одній пальцем їй на мить здалось, що її очі засвітились. Вона відскочила відчувши на спині морозець, але приглянувши заспокоїлась подумавши.
« - Да то мені здалось!»
Ясміна не сміливо, потягнулась до ручку на дверях. В середині, приміщення здавалось, просто величезним. Там було кілька поверхів із стелажами для книг, а над центром приміщення був скляний купол із вітражем.
« - Ааа. Так то був купол бібліотеки? Тепер все зрозуміло. Він такий великий. – Міна закрутилась, розглядаючи скляний візерунок на куполі.» А під ним на підлозі із плитки викладені декоративні орнаменти.
-Чим я можу вам допомогти? – різко пролунав чоловічий голос позаду.
Від неочікуваності Міна здригнулась, і різко оглянулась відступивши на кілька кроків назад.
-Т….Та…Так.
-Вибачте, я не хотів вас налякати. - говорив чоловік із темним волоссям та одягнений, як дворецький із Англії, до того ж у білих руквичках.
-Я хочу взяти книгу почитати. Як це можна зробити? – підійшовши до бібліотекарського коміра поцікавилась рудоволоса дівчина. – І чи потрібно реєструватися, щоб взяти книгу?
-За реєструватись доведеться, а книгу можете брати, яку захочете без читацького. Ось вам бланк. За один прихід ви можете взяти до 10 книг.
-А якщо мені потрібно буде більше чим 10 книг?
-З 10 книгами і більше, доведеться працювати в читальному залі.
-А до якої години відкритий читальний зал?
-Зазвичай до 19 години. Але в період контрольних і звітів зал працює до 21години.
-Ого дякую за інформацію.
Міна почала заповняти стандартний бланк. Але на спині відчувала чийсь допитливий погляд. Озирнувшись, вона нікого не впіймала, хоча в такому місці можна заховатись будь де, і залишитись не поміченим.
-Щось не так? – стривожився чоловік.
-Та ні. То мені здалось. – і відала заповнений бланк бібліотекару. – Там все правильно?
-Так. У вас красивий почерк.
-Дякую.
-Можете розпочинати подорож, по світу історії, фантазії, романтики та науки.
-Дякую. Не підкажете де історія і мелодрами?
-Підкажу на другому поверсі, останні стелажі з права.
Дівчина не впевнено пішла по вказаному маршруту. На всі верхні поверхи вели красиві суцільні сходи. Там були дерев`яні перила із вирізьбленим орнаментом. Було враження, що вони ведуть в небо, а стелажі впирались в стелю, і майже біля кожного була пересувна драбина. Дійшовши, до назначеного місця, Міна помітила що книги дуже старовинні. На них були обкладинки, які зараз вже не виготовляють: з ткан, бархату, і з усякими прикрасами, камінням та дзеркалами. « І з чого ж розпочати? Щоб його почитати ?» .
Розглядаючи все детально, і перечитуючи назви дівчина не зрозуміла, як в її руках опинилась книга темно червоного кольору з дивною назвою «Таємниці твого серця ». Не зрозуміло по яким причинам, Міні дуже захотілось її почитати. Про те вона вирішила на одній не зупинятись і таким же методом знайшла ще кілька книг.
Дістаючи останню книгу із стелажу, дівчина обняло дивне відчуття дежав´ю. Повіяло якимось холодком, по підлозі потягнувся сірий туман, а в кінці стелажу почала утворюватися морок, що швидко рухався в сторону рудоволосої дівчини. Побачене ввело Міну в жах, нічого схожого вона ще не бачила. Від побаченого, налякана юна дівчина почала відступати на зад, поки на щось не наткнулась.
-Ну що, юна леді, ви знайшли, що шукали? Чи вам допомогти? – зненацька пролунало позаду Міни. Від цього дівчина здригнулась, і одночасно розвернулась, притиснувши сильніше книги до себе. – Чудовий вибір. Мені їх записати?
#10149 в Любовні романи
#2456 в Короткий любовний роман
#3948 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.12.2021