Розділ 7: Прихильниці

      Розмірковуючи про все,  що побачила і пережила за ці кілька днів,  Ясміна не відчула настільки швидко дійшла до класу . Біля кабінету де проходив її перший уроки стояла група дівчат,  з не терпінням когось виглядаючи. На вигляд було зрозуміло, що вони не з цього класу,  а молодші  за Міну.

      -Ясміна?

      -Да. – автоматично оглянувшись, відповідала дівчина.

      -Можна тебе на хвилинку? – схоже говорила головна  з них.

      -Так. Що ви хотіли?- дівчина підійшла до тієї групи з ввічливості.

      -Поговорити.

      -Тіки швидко, бо зараз урок розпочнеться.

      -Слухай уважно! Та мотай собі на вус! – без церемоній почала та.

     -Ну. – Міна почала підозрювати до  чого це все. І схрестивши руки на грудях, приготувалась до основного натиску.

      -Він наший, і привласнити його ми тобі не дамо. – сказала інша махаючи вказівним пальцем.

      -Це ви про кого???- вдала, що не зрозуміла руда.

    -Про Романа. – ніби про бога сказали ті. – Він наш ідеал… - як в японських аніме,  запищали дівчата.

    -Стоп! Стоп! Стапе. – зупиняла дівчина молодих фанаток, виставивши вперед руки. – Він мені не потрібний! Можете його забирати, хоч зараз! Щоб він не мозолив мені очі. – дивувалась їхньому сліпому фанатизму. По їхніх словах, крім нього нікого більше нема.

     -А чому ти біля нього сіла? – не вірили ті.

     -Я сіла?!!  Мене туди посадили без моєї згоди…. То єдине вільне місце було…

     -Ти повинна була відмовитись! – сказала головна.

     -Так- так, ми бачили. – підтвердили інші.

     -Слухайте! Я всіма силами, намагаюсь уникати його. Те що ми в одному класі, і за одним партою сидимо, нічого не означає. Я на нього не претендую! Можете далі бігати за ним….- і розвернулась, що б повернутись в клас.

      -Якщо ми дізнаємось, що ти до нього клеїшся…- Одна з тих дівчат взяла Міну за кість правої руки, і сильно стисла. -То я тобі всі кістки переламаю, і волосся повидираю. – і відпустила.

      -Ми за тобою слідкуємо! – сказала інша зробивши характерний жест,  і пішли в напрямку наступного класу.

       Міна хутко пішла в свій клас, аби не спізнитись.  Адже не пройшло і тижня. І їй не хотілось через дрібницю вилетіти із школи. До останнього уроку зап’ястя дівчини налилось зеленувато - синім кольором, і трохи розпухла рука . 

       -Що з твоєю рукою?? – на виховній годині поцікавився Роман.

       -А тобі,  що до того?!! – слухаючи керівничку відповіла  Міна.

       -Це твій хлопець зробив???

       -Що?!!  Яка тобі різниця? – Міна прикрила руку рукавом.

       -Це хтось з цієї школи?- не зупинявся юнак.

       -Відвали!!! – не повертаючи голови сказала руда.

       -Я не тварина, якою мене багато хто вважає… А лідер шкільної ради.

     -Що?! Лідер шкільної ради???? – засміялась дівчина. - Лідери себе так не ведуть!! Факти проти тебе.– з серйозним обличчям продовжила та.

       -Факти? І які це ? – не вірив юнак.

     -А ти вже забуяв?!  Хреновий з тебе лідер, якщо вже навіть таке забув! – здивувалась Міна. – Згадай фіз-ру… -далі продовжувала, слухати класну керівничку, намагаючись відмахнутись від приставучого сусіда. 

       -Аааа .. – потер брову той, ніяковіючи. - То була посв`ята в нашу школу... – прошептав на вухо рудій брюнет.

      -Ооооо. Дякую, мені стало лекше. – ошелешено, зауважила дівчина. Міну врятував дзвінок. Вона швидко зібрала речі в рюкзак.  - Знаєш, в мене є хлопець, і тримайся від мене по далі!!!  – і чим швидше вибігла з класу, що б не натворити нічого зайвого. Хоч в серці їй найбільше, хотілось йому врізати, без всяких докорів. Але врахувавши свій сон, дівчина вирішила, ще більше ігнорувати Романа.

                                                                   *                *               *

       Вадім і Женею підійшли до друга, що здавався спантеличеним. Вигляд друга їх  стривожив. Жека взяв його за плече і встрянув.

       -Друже  ти впорядку?

       -А? Що?

      -Що сталось?

     -Та нічого. Перекинувся парочкою фраз з Міною. – хлопець прийшовши до тями хутко почав збирати речі.

     -Ну і що ?

     -Хтось поставив, їй синяк на руці. Міна дуже сильно гнівається на мене. І тепер наврядче, колись підпустить до себе…. – знову подивившись їй в слід сказав Ромка.

      -А звідки в неї синяк? – виходячи в коридор здивувався Жека.

     -Не знаю. З неї і слова не витягнеш.  Але вчора його не було. Значить він з’явився між учорашнім днем, і кінцем сьогоднішніх уроків. – розмірковував той.

     -Може його поставили, на одній із перерв? Вона кудись виходила на перервах. – поцікавився Вадім ідучи біля друга по коридору.