Ірина Володимирівна, і Сергій Васильович пили на кухні каву, щось разом обговорювали. Не очікувано на столі завібрував телефон. Побачивши знайомий номер жінка швидко взяла телефон, провівши по екрану пальцем, зняла слухавку.
-Алло. – з радістю відповіла Ірина Володимирівна.
-Алло. Привіт мам.
-Привіт моя хороша, як ти там? А однокласники? Друзів вже знайшла?
-Тут жахливо! Одні придурки, і збоченці з довгими руками! А ви можете мене, в іншу школу перевести?
-Чому? Що сталось? – занервувала жінка, глянувши на чоловіка.
-Тут не знають , що таке честь, гідність і повага!
-Доця ми не можем, тебе перевести. Це школа самий оптимальніший варіант.
-Ну мам…
-Ні яких ну… Я розумію, що тобі тяжко і не звично, але ти пристосуєшся. Головне знайди зараз собі подруг, і тобі стане легше.
-Мам а на вихідних, ви ще будите в дома?
-Ні, ми поїдемо вже за кордон. Завтра я тобі перешлю карточку, з грішми для мілких витрат. І ноутбука з інтернетом, а ще кілька дрібниць, які надіюсь тобі сподобаються. Тільки не перестарайся.
-Коли таке було? Назви хоч один випадок!
-Ну ти мене зрозуміла. Тато передає тобі привіт.- посміхнулась жінка із смутком в очах.
-Йому теж передай. Дякую за турботу, і посилочку. А кудою ти пересилатимеш? Щоб я знала куди їхати.
-Ми передамо знайомими на прохідну школи. А там тобі вже передадуть.
-Добре дякую. Мам я вас дуже люблю.
-Ми тебе теж любимо.
-Ну тоді папа.
-Бувай.
Жінка поклала слухавку на стіл, і із смутком в серці зітхнула. Її чоловік опустив газету, і повз окуляри запитав її.
-Вона повірила?
-Міна ще дитина.. Звісно вона повірила… Ехх бідна моя дівчинка на, що я тебе штовхаю? – жінка прикривши обличчя лодоннями, заплакала.
-Ти ж прекрасно знаєш, що іншого варіанту просто не існує. – чоловік відвів одну з лодонь з її обличчя, і пальцем витер сльози дружини. -Вона сильна і смілива дівчина. Вона все зможе…
-От тільки чи зможе вона нас вибачить?..
* * *
Сховавши телефон в кишеню, вона знову здригнувшись від прохолодного повітря на вулиці. Однозначно вже не літо, кожен день, і ніч стають все холоднішими, а тепло ховається в серця людей. Дівчина подивилась в гору, на вікна гуртожитку і зітхнула. Оглянувшись на вечірнє небо пішла в гуртожиток. Їй найбільше хотілось випити чаю після вечірньої прогулянки, і лягти спати.
Міна дійшла, майже до своєї кімнати, коли в кармані загудів телефон. « - Хто це?, - подумала дівчина дістаючи телефон з кармана. На екрані висвітився номер з фотографією хлопця. »
-Що тобі потрібно?? – взявши слухавку, спитала дівчина, відходячи по далі від своєї кімнати.
-А чому так грубо , Міночка? – пролунав чоловічий голос.
-А як мені ще реагувати? – гнівалась та.
-На що? – не розумів той.
-Ти нормальний?! На 2 тижні пропала, не дзвонив не писав. Ти хоч знаєш, що я переїхала, і перевелась в іншу школу?!
-Що серйозно??! Та харе ламатися! Виходь погуляти! – все ще не вірив юнак.
-Ти притворяєшся??! Чи насправді такий тупий? – їй не вірилось, що вона мала відносини з таким кретином.
-Та заспокойся. Що я такого сказав? Я був занятий…. – тут на задньому фоні, почувся дівчачий сміх, і короткі солодкі фразочки… –« Да тихо ти! Бо вона все почує!»…- Я був зайнятий!
-Я вже почула, як ти, і ким ти був зайнятий. Можеш не виправдовуватись! Просто забуть цей номер! – із не зламним обличчям, і духом відповіла Ясміна. Зітхаючи з полегшенням.
-Що?! Почекай! Ти все не так зрозуміла…
Там лунали і інші фрази, але дівчина не захотіла їх слухати, і просто поклала слухавку, аби не псувати ще більше собі настрій! І поставила беззвучний режим на телефоні.
« -Боже, ніби навмисно, на мене все осипалось. Там той кретин тут цей розумник! Що мені тепер робити?!, - розмірковувала дівчина заходила в кімнату. »
І відразу відчула обійми подруг, що звалились як камінь з неба.
-Як ти? – із нотками тривоги в голосі озвучила Аліна.
-Зі – мною все в порядку! Не хвилюйтесь…. – не розуміла Міна, цей сполох хвилювань з їхньої сторони.
-Ага не хвилюйтесь! Ми знаємо цю школу. Ти де загалі бродила?
-Ми вже думали в парк бігти. Думали, що тебе ті перевертні схопили.
-Все добре заспокойтесь! Просто провітрювала собі мозок, і з батьками розмовляла. Краще зробіть мені чаю, і я вам все розповім. – пообіцяла Міна.
#10149 в Любовні романи
#2454 в Короткий любовний роман
#3950 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.12.2021