Розділ 2 : Серце нового дому
Діти розбігались , як мурашки хто куди. Хто на тренування, хто на гурток, хто на репетицію, а Міна з Верой направлялись у гуртожиток, тримаючи в руках кучу підручників. Так склались обставини, що її поселили в одну кімнату з двома однокласницями, які між собою теж були давніми подругами. Їх уже очікувала ще одна співмешканка.
- Вероніка, а ти ходиш на якийсь гурток чи секцію? – поцікавилась Міна балансуючи з книжками в руках.
- Звичайно, інакше без цього тут дуже нудно. Розваги лише відбуваються у вечері, та по вихідних. – радісно із посмішкою розповідала Вероніка.
- А на який гурток ти ходиш?
- В художній. Тут ще багато всякий гуртків є..
- А чому ти не пішла сьогодні у свій гурток?
- Як же я можу, нову подругу залишити одну, в її перший день в цьому аду…- вони пройшли сходи і дійшли до пошарпаних дверей, з якимось знаком біля ручки. - Ласкаво просимо до гуртожитку «Клоповник»! Ліне´ ми прийшли! – відкриваючи двері з порогу оголошує Вєра.
Перед ними відкрилася картина однокімнатної квартири, лише без кухні. Там була спальня, ванна і коридор. Який дівчата використовували, як прихожу. Стіни приміщення були обклеєні шпалерами, але від старості вони подекуди по вицвітали, пожовтіли, а подекуди по відставали від стін. Меблі теж були не першої молодості, як і все присутня сантехніка.
« - Ннндаа. Картина не із самих приємних. Тут хоч гаряча вода мається?» .
До них вийшла дівчина із світлим волоссям – молочного відтінку, очі ніжно голубого кольору. Дівчина була одягнута у рожеві спортивки із фіолетовою полоскою по боках штанів, а з верху футболка із кумедним котиком на животі. Волосся очевидно докучало їй, тому в дівчини були заплетені дві довгі коси. Ліне була високого росту, трохи вища за Міни.
- Привіт я Аліна. Можна просто Ліне´. – забираючи кілька книжок у Міни, тим самим полегшуючи її ношу.
- Ох дякую. Я Ясміна, можна просто Міна.
- Оооо… В тебе рідкісне ім`я Міна . Ходімо пити чай! Я вже заварила його. – запропонувала Ліне, проходячи в кімнату.
- Добре тільки покажіть спочатку куди можна поставити цю груду.
* * *
В лазарет ввірвались хлопці, щось чи когось активно обговорювали. Місцями навіть сперечались, не зважаючи на присутнього там друга.
- Ееееее. Пацани, може ви і мене включите в свій базар. – ошелешено зауважив юнак, лежачий на ліжку із планшетом в руках.
- Та, ми обговорюємо новеньку. – махнув рукою Жека. - Сьогодні перевелась до нас. Вона така сексі..
- Руда, ще та штучка… - зосереджений на грі, погодився Ромка.
- А ти з звідки знаєш? Тебе ж не було на уроці. – поцікавився Вадим, щось вирізаючи з дерева ножем.
- Та я її з ранку бачив, як в лазарет ішов. - продовжував дивитись в екран той.
- До речі, а чому ти знову тут? Ти ж здоровий. – поцікавився Жека штурхаючи друга в плече.
- Та не вспів уроки зробити, після треніровки та щей роботи в студраді набралось. То довелось обманути мед сестричку..
- А класна керівничка, заходила до тебе?
- Вона одразу просікла, чого я заболів, так пів години мозги мені промивала…
- Слухай а завтра прийдеш?
- Та ще не знаю, так в облом рано вставати.. – хлопець на ліжку одягнутий в джинси і футболку чорного кольору із 3д зображенням улюбленого актора « Він Дізель», на ногах чорні кеди із білою підошвою. З боку лежала кожана курточка з реперською кепкою.
- І на треніровку не підеш? – переглянулись хлопці.
- Туди нада! Тренер по вухам надає… Ще й штрафних мені накидає..
- Ну то пішли, бо вже час підходить. – закликав Вадим, спокійно продовжуючи свою роботу. Хлопець теж бу одягнутий в джинси, але темно коричневого кольору, від пояса до заднього кармана блистіла крупна цепка. З верху була футболка зеленого кольору, за поверх вдягнена рубашка в кліточку біла з блакитними полосами.
- Ага… - хлопець виключив планшета забрав речі з рюкзаком і попрямував разом з друзяками в назначене місце.