Розділ 2 : Серце нового дому

       Діти розбігались ,  як мурашки хто куди.  Хто на тренування, хто на гурток, хто на репетицію, а Міна з Верой направлялись у гуртожиток, тримаючи в руках кучу підручників.  Так склались обставини, що її поселили в одну кімнату з двома однокласницями,  які між собою теж були давніми подругами.  Їх уже очікувала ще одна співмешканка.

• Вероніка, а ти ходиш на якийсь гурток чи секцію? – поцікавилась Міна балансуючи з книжками в руках.
• Звичайно,  інакше без цього тут дуже нудно. Розваги лише відбуваються у вечері, та по вихідних. – радісно із посмішкою розповідала Вероніка.
• А на який гурток ти ходиш?
• В художній. Тут ще багато всякий гуртків є..
• А чому ти не пішла сьогодні у свій гурток?
• Як же я можу,  нову подругу залишити одну,  в її перший день в цьому аду…- вони пройшли сходи і дійшли до пошарпаних дверей, з якимось знаком біля ручки. -  Ласкаво просимо до гуртожитку «Клоповник»!  Ліне´ ми прийшли! – відкриваючи двері з порогу оголошує Вєра.

        Перед ними відкрилася картина однокімнатної квартири, лише без кухні. Там була спальня, ванна і коридор. Який дівчата використовували,  як прихожу. Стіни приміщення були обклеєні шпалерами, але  від старості вони подекуди по вицвітали, пожовтіли,  а подекуди по відставали від стін.  Меблі теж були не першої молодості, як і все присутня сантехніка.

       « - Ннндаа. Картина не із самих приємних. Тут хоч гаряча вода мається?» .            

      До них вийшла дівчина із світлим волоссям – молочного відтінку, очі ніжно голубого кольору. Дівчина була одягнута у рожеві спортивки із фіолетовою полоскою по боках штанів, а з верху футболка із кумедним котиком на животі. Волосся очевидно докучало їй, тому в дівчини були заплетені дві довгі коси. Ліне була високого росту, трохи вища за Міни.

• Привіт я Аліна. Можна просто Ліне´. – забираючи кілька книжок у Міни, тим самим полегшуючи  її ношу.
• Ох дякую. Я Ясміна, можна просто Міна.
• Оооо… В тебе рідкісне ім`я Міна . Ходімо пити чай! Я вже заварила його. – запропонувала Ліне, проходячи в кімнату.
• Добре тільки покажіть спочатку куди можна поставити цю груду.

                                                            *               *              *

        В лазарет ввірвались хлопці, щось чи когось активно обговорювали. Місцями навіть сперечались, не зважаючи  на присутнього там друга.

• Ееееее. Пацани, може ви і мене включите в свій базар. – ошелешено зауважив юнак,  лежачий на ліжку  із планшетом в руках.
• Та, ми обговорюємо новеньку. – махнув рукою Жека. -  Сьогодні перевелась до нас. Вона така сексі..
• Руда,  ще та  штучка… - зосереджений на грі,  погодився Ромка.
• А ти з звідки знаєш? Тебе ж не було на уроці. – поцікавився Вадим, щось вирізаючи з дерева ножем.
• Та я її з ранку бачив,  як в лазарет ішов. - продовжував дивитись в екран той.
• До речі, а чому ти знову тут? Ти ж здоровий. – поцікавився Жека штурхаючи друга в плече.
• Та не вспів уроки зробити,  після треніровки та щей роботи в студраді набралось. То довелось обманути мед сестричку..
• А класна керівничка, заходила до тебе?
• Вона одразу просікла, чого я заболів,  так пів години мозги мені промивала…
• Слухай а завтра прийдеш?
• Та ще не знаю, так в облом рано вставати.. – хлопець на ліжку одягнутий в джинси і футболку чорного кольору із 3д зображенням улюбленого актора « Він Дізель», на ногах чорні кеди із білою підошвою. З боку лежала кожана курточка з реперською кепкою.
• І на треніровку не підеш? – переглянулись хлопці.
• Туди нада! Тренер по вухам надає… Ще й штрафних мені накидає..
• Ну то пішли, бо вже час підходить. – закликав Вадим, спокійно продовжуючи свою роботу. Хлопець теж бу одягнутий в джинси, але темно коричневого кольору, від пояса до заднього кармана блистіла крупна цепка. З верху була футболка зеленого кольору, за поверх вдягнена рубашка в кліточку біла з блакитними полосами.
• Ага… - хлопець виключив планшета забрав речі з рюкзаком і попрямував разом з друзяками в назначене місце.