Глава 16 Зізнання

В лікарні мені вкололи антидот. Виявилося, що служниця отруїла сукню. Король приходив у лікарню й розповідав, що охорона відразу заарештувала ту служницю. Її допитували на кого вона працює, мовчить. 

Сусідки по палаті розмовляють, а я читаю книгу. 

-Сніжано, скажи, чи можна зустрічатися з хлопцем, який має протилежний дар? 

-Для стосунків це не важливо. 

-Ось і я таке кажу, Короткошерста, послухай розумну людину, - сказала інша сусідка. 

Я посміхнулася, скільки тут лежу, Короткошерста і Заблуда сперечаються між собою. 

Мене виписали з лікарні, король тепер ретельніше перевіряє тих, хто біля мене працює. 

Закінчилися канікули, але я не повернулася в академію. 

Я гуляю в саду, раптом до мене прийшов король. 

-Сніжано, до тебе прийшов хлопець на ім'я Вовкокрил, хоче побачити тебе. Пускати? 

-Хай заходить. 

Король аийшов із саду, а черз кілька хвилин зайшов мій одногрупник.

- Привіт, Сніжано. Як ти тут?

Вовкокрил хвилюється за мене і це видно.

- Я так собі, мене недавно отруїли, я лежала в лікарні.

- А хто тебе отруїв?

- Одна зі служниць.

- Її покарали?

- Допитують, на кого вона працює. Але служниця мовчить.

На обличчі Вовкокрила відобразилася злість.

- Я поговорю з королем і сам її допитаю. Та служниця скаже мені на кого вона працює.

- Поговори, якщо тобі дозволять і ти її допитаєш, то я попрошу короля, щоб тобі премію виписали.

Вовкокрил усміхнувся і сказав:

- Якщо я допитаю ту служницю, то поцілунок від тебе буде найкращою премією для мене. Сніжано, ти мені подобаєшся ще з першого дня в академії.

Вовкокрил поцілував мене швидко в губи й пішов , а я залишилася стояти серед саду, шокована від зізнання одногрупника.