Я прибігла до двору, біля нього зупинився королівський лімузин, у дворі знаходяться люди короля. Я зайшла, підійшла до одного з чоловіків.
-Чому король сюди приїхав?
-Не знаю, король наказав сюди приїхати і ми прибули. А ти Сніжана?
-Так.
-Тоді швидше проходь у будинок.
Я зайшла, король сидить за столом.
-Доброго дня, Сніжано. Я приїхав, щоб запитати чи згодна ти поїхати зі мною в замок. Когось іншого я б просто поставив перед фактом, але не пробуджену.
-Ваша Величність, це, звісно, честь для мене, але я залишуся тут.
-Справа в тому, що хтось зі знаті бажає тобі смерті, а я можу забезпечити тобі належну охорону.
-У замку зловмиснику буде легше мене убити. До того ж ви не знаєте хто спільники того чи тих, хто хоче мене убити.
-Не хвилюйтеся, я усіх перевірив, серед моїх людей немає спільників зловмисників.
-Не факт, що не з'являться. Тим більше, що знать приїздить у ваш замок і невідомо, хто може завдати мені шкоди.
-Якщо ти будеш під охороною, то ніхто не завдасть тобі шкоди. А якщо і посміє, то ми швидко визначимо хто твої вороги. Ти майбутня королева. Мені двісті дев'яносто дев'ять років, мені жити залишилося не більше року.
Я подумала, що король має навчити мене, як керувати країною, тому поїхала у замок.