Увечері я ішла до аудиторії, по дорозі зайшла в кав'ярню, щоб купити собі щось попити. Я підійшла до працівниці, попросила пляшечку негазованої води, вийшла з кав'ярні. До мене підійшли дві дівчини, одна схрестила руки на грудях, інша узялася руками за боки.
-Привіт, новенька. Ти з інших? - запитала та, що схрестила руки на грудях.
-Привіт. Так, я з інших.
Дівчата не надто привітні, тому я теж говорю з ними не дружелюбно. Я готова до будь-чого.
-Таким як ти не місце в академії, - сказала друга дівчина.
-Дівчата, краще дайте мені пройти, - зловісно сказала я.
Перша дівчина вхопила мене за волосся, я її штовхнула. Раптом бутилка з водою розірвалася, краплі піднялися вгору і впали на дівчат... уже заморожені. Дівчата почали кричати від болю, адже краплі їх ударили. Дівчата налякані, вони утекли.
Урій побачив цю сцену, підбіг до мене і прокричав:
-Сніжано, ідемо до директора!
Викладач наляканий, він явно такого не очікував.