Сон

 Я подивилася на годинник. Друга година ночі. Невже я так довго читаю цю книгу? А мені завтра в школу. Гаразд, буду спати, а завтра поговорю з Реєм.

 Вранці я була як зомбі. Ніколи так пізно ще не лягала спати! Мій стан помітили навіть батьки і Катріна. Остання одразу спитала:

 - Ти чому така сонна? Серіали всю ніч дивилася?

 - Якби ж то. - Сумно відповіла я. - Пам'ятаєш, тату, я вчора книжку брала? Так я її увесь вечір і півночі читала.

 - Багато ж ви вчитеся. - Покачала головою мама. - Ти хоч відпочивай іноді. 

 - Звичайно. - Кивнула я і, доїдаючи млинець, побігла збиратися.

 Біля школи я зіткнулася з Реєм.

 - Привіт Селіно! Принесла те, що обіцяла?

 - Звичайно. Але давай я тобі усе покажу на великій перерві.

 - Що, так багато інформації?

 - Так. 

 Я ледве досиділа до кінця другого уроку. На великій перерві ми з Реєм вийшли у двір та відійшли від інших однокласників, які косо на нас дивилися.

 Я розгорнула книгу на першій сторінці. Перша глава називалася "Легенда про Інших", на якій, звичайно, описувалася раніше згадана легенда.

 - Це я тобі розповідав. А що далі? - Спитав Рей.

 Я перегорнула ще одну сторінку. Там розпочинався про особливості магії Інших. Я почала гортати далі. Цей розділ розтягнувся півкниги. Другий розділ був про те, як розпізнати Інших і де вони можуть переховуватися. Він зайняв третю частину книги. І на усіх інших сторінках розповідалося про відомих магів, які виявилися Іншими та просто про відомих Інших.

 - Тут занадто багато інформації. - Мовив Рей.  - Ми це довго читати будемо.

 - Пропоную почати сьогодні. Давай зустрінемося через годину після уроків?

 - Давай. У центрі біля кафе.

 До кінця тижня ми з Реєм зустрічалися кожен день і читали книгу. Катріна спочатку навіть жартувала, що я на побачення бігаю. Але я усе заперечила тим, що ми разом робимо проект і згодом вона відчепилася.

 Завтра понеділок. І завтра відбудеться "розмітка". Усі мої однокласники хвилюються і постійно обговорюють завтрашню подію. Але я не хвилюються. Взагалі. Мені усе одно, якого кольору у мене буде магія.

 Спати я лягла трохи раніше, ніж зазвичай, щоб завтра не було синців під очима. Але не встигла я заснути, як раптом опинилася на шкільному подвір'ї, де завтра має відбутися "розмітка".

 - Що за? - Здивувалася я. - Що я тут роблю вночі?

 Я оглянулася. Посередині подвір'я стояв сріл, на якому лежав капелюх. Саме він мав розрізнити колір магії. Я, ніби загіпнотизована, підійшла до нього і надягнула капелюх на голову. Тієї ж миті в мене різко почала боліти голова, та так сильно, ніби ось-ось лусне. Раптом все стихло. Коли я підняла голову, переді мною стояло дзеркало. В ньому я побачила дівчину зі срібним волоссям і райдужними очима. Ззаду палали крила. Я зрозуміла, що це я. Я закричала. Крик становився голоснішим і голоснішим, я заплющила очі і...

 Моя кімната. У вікні світить місяць. Сон. Це був просто сон. Я подивилася на годинник. Четверта ранку. Так, треба спробувати знову заснути.

 Але заснути мені так і не вдалося. Щойно я заплющувала очі, як переді мною з'являлася та містична постать.

 Вранці, звичайно, я була сонною. Батьки подумали що я просто хвилююся,та це й на краще. Але Санта така версія не влаштувала.

 - То чому ти така сонна і стривожена? - Допитувалася вона. - Що сталося?

 - Нічого.

 - Ні, я не вірю! Ти така тільки тоді, коли щось стається. Розказуй давай!

 Зрозумівши, що від Санти нічого не приховаєш, я розповіла про сон. Ми разом почали думати, що б це могло означати. Поки думали, до нас підійшов Рей. 

 - Привіт! Селіно, я можу з тобою поговорити?

 Санта на нас дивно подивилася, але відійшла.

 - Про що ти хотів поговорити?

 - Я хотів спитати, чи можу я взяти книжку з легендами додому? Мій дід дуже зацікавився нею. Обіцяю, поверну скоро.

 - Я не проти, але книжка вдома. Я тобі її завтра принесу.

 - Добре... - Рей на мене уважно подивився і спитав: - Ти в порядку?

 - Так, усе добре.

 Рей похитав головою.

 - Ти не вмієш брехати. Розказуй.

 Я розповіла про сон.

 - Дивно. - Задумався Рей. - А ти думала про те, що цей сон може бути віщим?

 - І що ж він може віщувати? Те, як будуть розкривати наші сили? - Не буз сарказму мовила я.

 - Не думаю. - Замисленої мовив Рей. Тут вираз його обличчя змінився. - Пам'ятаєш, у розділі про магію Інших розповідалося про те, що Інші можуть бачити сни про своє перетворення Інших.

 Я подивилася на хлопця. Схоже, він думав про те ж, про що і я.

 - Ні, - похитала головою я, - цього не може бути. Це ж лише легенда.

 - А може й ні. - Посміхнувся Рей.

 Я хотіла заперечити, але нас попросили розійтися по класах і стати в ряд. Починається "розмітка".