Перший день

 - Доню, вставай! До школи запізнишся!

 - Зараз мам!

 Мене звати Селіна. Мені 16 років. У цьому році я йду у випускний клас. І, схоже, вже запізнююся у перший же день.

 Я живу у великому будинку з батьками і старшою сестрою. Моя кімната на другому поверсі, тому на сніданок я спускаюся униз.

 Вже з коридору запахло свіжими млинцями. На кухні вже всі сиділи за столом.

 Після сніданку мені подзвонила моя найкраща подруга Санта.

 - Привіт! Сьогодні як завжди?

 - Так, через півгодини біля шкібравшись, я спустилася униз. У дворі зіткнулася зі старшою сестрою Катріною.

 - Тебе підвезти?

 - Ні, дякую. Я встигну. Ти сьогодні знову на навчання?

 - Так. До речі, ти готова до "розмітки"?

 - Не знаю. Ще не думала про це.

 "Розміткою" називається процес,за допомогою якого розкривають власну магічну силу. В залежності від того, яка магічною силою ти володієш, такого кольору у тебе стають очі. "Розмітка" проводиться кожного року на початку навчання у випускних класах. 

 Думаючи про розмітку, я дійшла до школи, де на мене вже чекала Санта. Обговоривши останні новини, ми зайшли у школу.

 Зайшовши у наш клас, ми з Сантою зрозуміли, що у нас багато новеньких. 3 хлопця і 3 дівчини. 

 На дівчат я майже не дивилася, я розглядала хлопців. Особливо мою увагу звернув на себе хлопець, що стояв віддалено від інших. Він був чорнявим, але очі були яскраво-сині. Я б навіть сказала, занадто сині. Інші хлопці були звичайними і непримітними.

 В клас зайшла наша вчителька пані Емілія.

 - Доброго дня діти! У цьому році ви випускний клас, отже невдовзі дізнаєтеся свою магічну силу. "Розмітка" буде проводитися через тиждень, явка обов'язкова. А зараз перекличка.

 На перекличці виявилося, що того синьоокого хлопця звати Рей. Він усе так само сидів якнайдалі від усіх, дивившись у вікно.

 Після закінчення уроку нас відпустили додому, видавши розклад занять. Санта одразу побігла додому. Її по якійсь терміновій справі покликала мама. Тому додому я йшла одна.

 Вийшовши зі школи, я збиралася перейти дорогу, але мене зупинила компанія учнів на чолі з Тораном Велсом. Ця компанія була з паралельного класу, з ними відносини у мене не склалися з початкової школи. 

 - Ти куди зібралася? А поговорити?

 - Не збираюся я з тобою розмовляти. Ти мені огидний.

 Очі у Торана запалали.

 - Не хочеш розмовляти? Добре. Тоді ти підеш зі мною. Хлопці!

 Троє здоровенних громил підхопили мене попід руки і потягли геть. Я почала кричати. І тут я почула рятівне:"Лягай!".

 Я швидко опустилася на землю. Наді мною почалася бійня, було чути звуки битви, стони та крики. Через кілька хвилин все стихло. 

 - Вставай, все закінчилося.

 Я піднялася. Подивившись на свого рятівника, я ахнула. Це був Рей.