Очікування дитини завжди супроводжується тривогою.
Здається, що до цього можна підготуватись. Обстеження. Розмови. Плани. Уявлення про те, яким буде життя далі. Є відчуття, що якщо врахувати все — вдасться уникнути помилок.
Народження нічого не пояснює.
З’являється тіло. Маленьке. Живе. І разом з ним — відчуття, яких раніше не існувало. Світ змінюється не різко, а ніби зсувається вбік.
Без інструкції.
Без попередження.
Перші роки виглядають зрозумілими.
Режим.
Побут.
Звички.
Спроби навчитися бути батьками. Все відбувається так, як ніби і має відбуватись. Різниця, якщо вона є, не завжди помітна одразу. Але з часом з’являється це “але”...
Без форми.
Без чіткої причини.
Просто як відчуття, що щось не вкладається в звичний порядок. І поки ще немає слів, щоб пояснити — що саме.