2. Сонячна галявина.

Стежка вивела Колобка на велику сонячну галявину. Галявина ця була дуже красивою. Скрізь росли квіти, зеленіли кущі й трави. На галявині Колобок побачив звірят, котрі, взявшись за руки, танцювали довкола пенька, радісно виспівуючи: "Харя Йожик! Харя Йожик!" На пеньку, весь обвішаний гірляндами з квітів, сидів з поважним виглядом старий Їжак.
Колобку сподобалося на галявині. Звірята взяли його за руки й затягнули в коло, де він, пританцьовуючи разом з усіма, і собі став співати "Харя Йожик!" Час від часу звірята зупинялися й низько вклонялися Їжакові, котрий поблажливо кивав головою.
- Це - наш великий Учитель, - розповідали звірята Колобкові. - Шрі Баґаван Рінпоче Свамі Ґуру Віссаріон Йожик приніс у наш ліс світло істини.
- В дитинстві Шрі Йожик рано залишився сиротою: його батьків з'їв Рудий Лис. Блукаючи в пошуках їжі, він зустрів старого їжака-наркомана, котрий навчив малого готувати мухоморно-поганковий відвар. Старий помер від цирозу печінки, а Шрі Йожик вже не міг жити без отруйного грибного відвару, і поволі помирав сам.
- Але одного разу йому об'явився Великий Господь Ктулху, і наклав на нього свій Божествений Перст. Так Шрі Йожик отримав Просвітлення і перестав вживати наркотики. Він навчає нас йти Божественим Шляхом Вічної Насолоди, а ми вдячно припадаємо до його лотосних стоп.
Колобкові сподобалося на галявині, де всі були такі веселі й радісні. І він готовий був залишитися тут і разом зі всіма віддавати шану Шрі Баґаванові Рінпоче Свамі Ґуру Віссаріону Йожику.
Для чого сумувати, якщо можна веселитися й танцювати? З такими думками Колобок ліг спати в норі біля пенька, у компанії своїх нових друзів. Та вночі він почув чиєсь схлипування за стіною. Колобок тихо, щоб не розбудити інших, підповз до стіни й прислухався. "Мамо! Мамо!" - крізь сльози вигукував Їжак, котрий ночував поряд, у дуплі пенька. "Де ти, мамо?" - схлипував він.
Колобок не став чекати до ранку. Він тихо виповз з нори, поки всі спали, і в ранкових сутінках покотився стежкою далі. Колобок шкодував за тим веселим безтурботним танцем на сонячній галявині. Але вклонятися Їжакові йому більше не хотілося. І Колобок знову згадав Сірого Вовка з далеких Карпаталайських гір.