35

Тані не давало спокою видалене відео про Чорнобильську зону. Вона стільки разів поривалась розмістити його на новому каналі. Але стримувала себе. Проте одного разу не втрималась: виклала це відео. Поспіхом, гарячково, зі свого комп’ютера, не порадившись із Ромою.

Крізь призму гормонів вчинок видавався правильним. Ця гарячковість і загострене відчуття справедливості диктували її дії. І вона не могла чинити за покликом розуму.

Відео набирало тисячі переглядів кожного дня, і Таня раділа. Боялася бути поміченою впливовими людьми і раділа водночас.

Рома подзвонив першим:

– І навіщо ти це зробила?

– Я не могла… Не могла більше тримати це в собі, розумієш?

– Ой, і ти не могла звернутись до мене – щось би придумали, як його краще подати, та ще й не з твого комп’ютера… А тепер ти засвітила свій канал. Тепер спеціально навчені люди знають, що ти – це ти. І щоб створити новий канал, потрібний новий відеоконтент. Цей ти вже злила, кому треба.

– І байдуже! – Таня була роздратована, а від цього смілива.

– Як знаєш. Але якщо треба буде допомога – звертайся.

– Домовились. Дякую за турботу, Ромчику.

Ввечері Тані здалося, що Артем уже все знає.

– Ну що ти на мене так дивишся? – роздратовано почала Таня. – Чому не дорікаєш? Тобі легше мовчати і робити вигляд, що нічого не знаєш?

– А що я мав би знати? – схвильовано ковтнув слину Артем. Його серце шалено билося.

– Тільки не треба грати роль і робити вигляд, що тобі ще не відомо.

Артем опустив очі. Невже його здогади відносно Романа – правда? Земля заколивалася під ногами.

– Скільки часу ти вже все знаєш?

– Та я вже давно здогадувався…

– І мовчав?

Артем зітхнув:

– Думав, що помиляюся, що це неправда. Хотів вірити у краще. Я дуже боюся тебе втратити…

В Артема на очах з’явилися сльози. Таня здивовано дивилась на нього:

– Ти плачеш? Чому?

– А ти б хотіла, щоб я кричав, гнівався, розкидав предмети в різні боки? Чи щоб вигнав тебе зі скандалом?

Артем підійшов до Тані, узяв її за плечі:

– Я тебе дуже прошу: не йди! Я прийму цю дитину, як свою. Я все пробачу. Тільки залишись. Мені без тебе дуже важко.

– Артем, припини, будь ласка.

Артем пильно подивився на неї.

– А тепер скажи, що ти мав на увазі, що приймеш цю дитину, як свою?!

– Те й маю на увазі. Я розумію, що це дитина від Роми…

– Що??? Що ти таке думаєш узагалі? – Таня взялася за голову.

– А хіба не про вас із Ромою ти говорила тепер?

– Який жах, Артем, який жах!

Артем нерозуміюче дивився на Таню, поки вона істерично видихала.

Вона пригорнулася до нього і обійняла міцно-міцно.

– Авжеж я не мала на увазі нічого такого. Я ж тебе одного люблю. І дитина це твоя, чуєш?

Артем розгублено дивився на Таню:

– Тоді, що я мав уже знати, на твою думку?

– От блін… Я попалилася… Доведеться зізнатися.

Таня розказала про всю свою підпільну роботу над новим Ютуб каналом, і про допомогу Роми, і про відео з-під Чорнобиля…

– Ох, Таню, це мене, звісно, не радує, але це, принаймні, значно краще, ніж те, що я думав, – усміхнувся Артем і обійняв Таню. – Може, якось пронесе, і батькові нічого не скажуть.