31

– Ех, доню, з нашим-то щастям… Не змогла ти втримати свого олігарха, – зітхнула Ніна Іванівна, коли Таня прийшла сонна ввечері на кухню і сіла біля столу. Таня поглянула на пишний букет троянд у вазі на підвіконні.

– Мам, він же каже, що не зраджував.

– І ти йому віриш? – скептично насупила брови Ніна Іванівна.

– А чому не вірити?

– Ця його Сніжана навряд чи його відпустить і дозволить тобі з ним бути.

– Але ж він приходив до мене і вибачався. Значить, важлива йому.

– Ти просто не знаєш цих підступних левиць. Вона так все перекрутить, перебреше, що він побіжить до неї. І не озирнеться на тебе.

– Мамо, нащо ти так?

– Я не хочу, щоб ти обманювалась і на щось надіялась. Ще коли її не було на горизонті, то можна було якось сподіватись на якісь стосунки. А тепер…

Таня відчула, як нудота накотила хвилею. Вона підскочила і побігла в туалет.

– Давно тебе так нудить? Ти не вагітна часом?

Таню ніби обухом по голові вдарили.

– Недавно. А сьогодні знепритомніла, коли Артем прийшов.

– Завтра треба буде купити тест. Якщо вагітна – то в тебе є всі шанси відвоювати Артема у цієї Сніжани.

– Мамо! Як ти можеш!

Батьки полягали спати. В квартирі було тихо, а Таня, багато виспавшись перед тим, лежала, слухаючи какофонічний оркестр своїх думок у темряві.

Тільки не тепер… Ще недавно, на початку березня, вона сама хотіла попросити його про дитинку. А тепер… Коли не відомо, що насправді сталося, чи зраджував він їй, чи знову думає про Сніжану… Звісно, хто вона така? Простачка із звичайнісінької сім’ї. Навіщо вона йому? Аристократу, красунчику, мажору… Де вона і де він? А ця Сніжана… Писана красуня. Струнка, блакитноока, з тонким носиком, з довгими білявими локонами… Згадала себе, як сильно була поправилась під час вагітності. Таня набрала тридцять вісім кілограмів, які ледве скинула за два роки. Та й то не всі, не вдалося повернутися до колишньої ваги. Якщо Артем побачить її вагітною, товстою, то неодмінно обере Сніжану…

Зранку Таня почувалася краще. Але про своє рішення купити тест на вагітність не забула. Було лячно, але, зрештою, невідомість мучить гірше.

І ось вона чекає результату. І час ніби застиг у стоячих атмосферних хвилях. Скільки всього передумала, поки не побачила, як на смужечці тесту проявилися дві рокові лінії…

О, цей тест на вагітність! Це ощасливлювач і знедолювач, убивця і життєвідновлювач, радість і печаль, страх і спокій, розпач і втіха… Він поправді убив уже не одну надію, не одну безжурність, не одне щастя, не одну пару… І поправді дав життя не одній мрії, не одній радості, не одному очікуванню, не одній сім’ї…

У Тані задзвеніло у вухах, земля відірвалася від ніг, голова попливла хвилями… Життя розділилося на до і після. Хоча, здавалося б, не мало бути такого шоку, адже вже народжувала. (Але в яких то муках було… Три дні, під насмішки і знущання лікарів…)

– Ну що там? – гукнула Ніна Іванівна, стоячи під дверима ванної кімнати, де зачинилася Таня.

Таня відчинила двері і приречено показала тестову смужечку.

– Значить, така доля. Не відвертиться тепер твій олігарх.