23

Артем з Танею гуляли в своєму садку. Мокрі гілки вишневих дерев решетили радісні сонячні промені, що підсвічували водяні пари від землі. Пахло весною. Сніг прів під гумовими чоботами.

Вони довгий час гуляли мовчки, просто обійнявшись. Таня відчувала його. Як себе. Мільйонами клітинок тіла і душі. Була впевнена, що їй не треба слів. Що й так розуміє милого. З весною в душі пробудились нові поривання, загострились почуття. Вона відчувала повторну закоханість у свого власного чоловіка. Артем відповідав їй взаємністю. Вони намагались більше часу проводити наодинці.

– Танюшко, може, ти б трохи спробувала пожити життям звичайної заможної обивательки? – порушив мовчання Артем.

– Гм…

– Походиш по магазинах, салонах… Зрештою, ти сама говорила, що тобі сподобалось в аквапарку. Візьми когось із подруг, наприклад, Іру.

– Дивно, що ти мені це пропонуєш.

– Ти сама говорила, що починаєш депресувати без створення нових відеороликів.

– Ну це так.

– Ну от. Не обов’язково займатися чимось піднесеним. Іноді прості заняття, які знімають розумову напругу, допомагають не гірше. І психологи так радять. Та й ти колись казала, що захоплювалась шопінгом для лікування депресії.

– Це було наче в іншому житті…

– Неприємно згадувати?

– Та були й хороші моменти. Просто було так давно і неправда, – Таня сумовито усміхнулась.

– Я запишу тебе в дуже хороший салон. Будеш ходити, коли хочеш і скільки хочеш. Там дуже чудовий вакуумний масаж.

– Ти натякаєш, що я товста?

– Ти гармонійна. Але після зими нам всім варто трохи підтягнутися, скинути зайве.

– М-м-м, це так. У тебе теж он трохи жирок на бочках.

– Та ти що? Що мій жирок порівняно з твоїм салом? – Артем заліз рукою їй під куртку і почав лоскотати за боки. Таня реготала, виривалась.

– Годі! Годі! Перестань!

– Ну гаразд. А ще тобі треба трохи оновити гардероб. Ти давно цього не робила. Поринь у світ спокуси. Тим більше, що зараз це для тебе можливо.

– А що – потім уже не буде можливо? Ти зі мною ненадовго?

– Дурненька! – засміявся Артем. – Чисто жіноча логіка. Як в анекдоті!

Артем обійняв Таню:

– Думаю, в нових речах ти будеш ще привабливіша.

– Ну добре. А знаєш, що я завжди хотіла із багатого життя?

– Невже я про тебе не все знаю, і там, у глибинах твого серця криється по-справжньому корислива левиця?

– Я б хотіла покататись на яхті чи моторному човні на Дніпрі.

– Ой, як мило. Ти справжня няшка, – Артема не полишав жартівливий настрій. – Авжеж. Тільки хай трохи потеплішає – і неодмінно. А то ще застудишся.

– У тебе є такий транспорт?

– У мене є невеличка яхта.

– М-м-м, – Таня солодко смакувала цю новину.

– Я так само люблю кататись, розсікаючи Дніпрові хвилі. І не тільки.

– Хочеш сказати, що ходив на яхті десь у море?

– Звісно. Як же без цього! Узяв із собою знайомого капітана. Він прошарений у цьому напрямку, які і де водні шляхи.

– І мене колись візьмеш у такий круїз.

– Авжеж, моя няшечко.

– Ура! Я дружина олігарха! З понеділка піду тратити всі твої гроші, – Таня по-дитячому заплескала в долоні. Артем щиро сміявся.