Ножни
22
Микола Артемович погладжував бороду і уважно дивився на Костика через окуляри.
– То ти кажеш, що наша Тетяночка не намагається робити нові відео?
– Ви мені не вірите? – кришталево чесними очима дивився Костик на пана Терещенка.
– Вірю. І я думаю, в твоїх інтересах, щоб я тобі вірив.
– Я це розумію, Миколо Артемовичу.
– Це добре, – пильно поглянув на Костика будівельний магнат. – І ти там якось її помалу обробляй: що її ідеї хибні, що все це домисли, що варто це все облишити не лише на час, а назовсім.
– Я розумію. Я вже стільки відосиків переглянув на цю тему. Активно працюю. Я вже скоро буду експертом.
– Ти молодець. Я завжди вірив, що в тебе світла голова. Трохи легковажний, тому в боргах. Але казанок варить, – Микола Артемович засміявся глибоким сміхом впевненої людини.
Костик не дуже любив цей зверхній тон старого Терещенка, і нагадування про борги було колючим для нього, однак він засміявся також – дрібно, лякливо, підлесливо.
– Вже майже весна. Всіх тягне на подвиги, – задумливо додав пан Микола.
– Отож, треба пильнувати більше, – виявив кмітливість Костик.
#2675 в Жіночий роман
#4734 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.10.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
