20

Костик приїхав в офіс до Миколи Артемовича. Його дзвінок був несподіваним і застав молодого чоловіка просто серед справ. Але Костик мав значні борги перед паном Терещенком, тому постарався приїхати одразу, щойно його про це попросили.

Микола Артемович кашлянув і поважно поправив окуляри.

– Костику, мені потрібна твоя допомога. Потрібно увійти в довіру до Тетянки.

– Це ваша невістка, така гарненька і привітна, яка була на новорічній вечірці?

– Так, ти вірно зрозумів.

– А як же я увійду в довіру до неї? Що я прямо на очах Артема це робитиму?

– Та кинь! Я до тебе тому й звернувся, що знаю, який ти верткий, – Микола Артемович підморгнув.

Костик зніяковів і сіпнув рукою:

– Ви, Миколо Артемовичу, того… перебільшуєте…

Пан Терещенко засміявся:

– Ой, ну годі! То ти як? Пробачу тобі всі борги.

– Це дуже заманлива пропозиція… Але я справді не знаю, як це зробити.

– Не бійся. Ти в нас розумний, любиш філософствувати. От і Тетянка в нас така. Зможеш з нею подружитись. Вона поведена на всякій альтернативщині. Тобі просто треба зобразити інтерес до цього, підіграти їй. Будеш їй підказувати ідеї, а мені будеш розказувати про її наміри і плани. Я не можу її жорстко притиснути. Тут потрібна хитрість. Усе-таки сім’я. У нас в сім’ї ніколи ні на кого не тиснуть. Лише скеровують.

Микола Артемович відкрутив коньяк.

– Будеш?

– Можна трішки. Для тонусу, – Костик нервово сіпнув рукою.

– За успішну справу!

Костик був давнім приятелем Артема. Але за браком часу бачились вони дедалі рідше. Кожен з них обріс товщею своїх інтересів і занять. І з часом лишалось усе менше спільного, усе менше приводів для спільного проведення часу. От і бачились переважно на великих вечірках, де зустрічались різні друзі і знайомі.

Костик не знав, як краще наблизитись до Артема. Поміркувавши вздовж і впоперек, надумав затіяти ремонт, щоб весь час отримувати професійну консультацію друга. Ремонт не входив у плани Костика. Але це були копійки, порівняно з тим, що він був винен старому Терещенку.

Таня після випадку з відео про заповідники була пригнічена. Нічого нового не монтувала, хоч матеріалу в неї було ще багато. Просто годинами переглядала відео своїх колег, сиділа у Фейсбуку, виховувала Мирончика.

– Танюшко, мені не подобається твій настрій…

– Мені й самій це не подобається. Але я забагато думаю про те, хто ми такі на цій землі. І поки думки невтішні. Нічого хорошого не спадає на думку.

– Знаєш, батькові партнери похвалили тебе, що ти почула їхні слова. І ще просили переказати, щоб ти зробила паузу, аби трохи втратити популярність.

– Ти серйозно?

– На жаль. Потрібно трохи утриматися.

– Та я й так утримуюся, – понуро мовила Таня.

– Ну от. Витримай паузу. Хай все уляжеться, хай пройде буря, вони там нагорі забудуть про тебе. І ти зможеш робити нові відео. Танюшка, ти талановита. Все в тебе вийде.

Артем обійняв її і пригорнув до серця.

– До речі, в нас сьогодні буде гість. Костик, мій давній приятель. Він приїде у справах, але, думаю, ми разом посидимо, поспілкуємось. Ти бачила його на Новий рік. Може, не пам’ятаєш. Там було стільки нових для тебе людей.

– Так, запам’ятати всіх я не встигла. Гаразд, я не проти гостей.

Костик прийшов до Терещенків із широкою душею. Він вмів привернути до себе увагу, вмів зачепити, вмів подобатись. За відсутності Артема за столом, поки той клопотав щодо страв, помалу розмовляв із Танею. Костик розказав Тані, що теж любить дивитись різні фільми на тему альтернативної історії, і навіть бачив Танині відео. І був у захваті.

– Ой, Таню, це так несправедливо, що тобі довелось видалити відео.

Таня зітхнула.

Костик серйозно сказав:

– Проти нас іде справжня війна, а ми так безжурно бавимося в пісочниці наших побутових справ. От зараз ти. Завтра на когось іншого натиснуть. І так легко дискваліфікувати кожного окремо. Цікаво, Артем теж в їхній команді протидії вашим історичним пошукам?

– Я не знаю, – розгублено мовила Таня і озирнулась, чи Артем часом не чує.

Вона дуже тихо сказала:

– Іноді мені здається, що Артем грає на їхньому боці. Ми були в екстрасенса, і вона сказала, що мене чекатиме небезпека від когось з мого оточення. І можливо, навіть смертельна небезпека.

– Та ти що! – у Костика округлилися очі.

– І тепер я іноді підозрюю Артема. Він ось тепер сказав мені, щоб я зробила паузу і поки ніякого відео взагалі не робила. І от я думаю, до чого б це?