8

Вересень був зовсім літнім. Це навіть стало нормою. Навіть Танині родичі з села, які спішили накосити побільше сіна до кінця літа, тепер не квапились і відклали роботи на вересень. А сільські жителі в плані погоди дуже інертні і консервативні.

Таня не хотіла пишного весілля. Боялася наврочити: на перше весілля було витрачено багато коштів, запрошено багато людей, а от життя не склалося. Артем також уже побував у шлюбі. З донькою впливового бізнесмена. Теж не склалося. Щоправда, обійшлося без дітей. Батько Артема Микола Артемович  був із відомої родини Терещенків. Сам був чудовим підприємцем, хазяйновитим бізнесменом. Звісно, він був не в захваті від Артемового вибору. Відтак робити пишне весілля також не хотів: навіщо світитися перед усім світом?

А вийшло все так, як Таня бачила вві сні. Артем відвіз її у закинутий замок-шато Люм’єр у Франції.

Таня стояла в порожній святковій залі, оздобленій позолотою і неймовірно гарною ліпниною. Вона дивилась на свою розкішну сукню у відображенні величезного старовинного дзеркала.

Не вірилось. Хвилювалась, і водночас оцінювала інтер’єри аматорсько-історичним поглядом. Зацікавила старовинна кришталева люстра. Очевидно було, що вона виготовлялась не для свічок, але й не для звичайних ламп розжарювання. У самій люстрі був той дивний механізм, який Таня бачила на фото кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття.

Раптом почулась тиха красива музика. Світло загасло, заблимали різнокольорові вогники. З протилежного кутка зали з’явився Артем. Він урочисто пройшов червоною килимовою доріжкою. Наблизився. Артем і Таня дивились одне на одного. Якийсь час мовчали.

Артем майже пошепки заговорив:

– Колись у цьому замку поєднались долі двох сердець. Ці люди прожили довге і щасливе життя. Я хочу, щоб і наше єднання у цьому замку було символом нашого щастя назавжди. Я люблю тебе і обіцяю бути поряд завжди.

– Я теж тебе кохаю. І теж буду поряд завжди.

Артем дістав діамантові обручки. Він одягнув обручку на пальчик Тані, а вона прикрасила кілечком його.

У цю мить у променях прожектора з’явився священик.

Це було найбільш незвичайне вінчання, яке Таня будь-коли бачила. І це було її вінчання. Як казка. У цьому неймовірному замку. У тиші і відлунні.