5

Таня так і не зважилась розказати батькам, у яку халепу потрапила під час своїх історичних пошуків. Хоча дуже хотілося. Розказати – означало б попрощатися з можливістю і далі їздити на зйомки.

Якийсь час вона ще боялася ходити малолюдними вулицями, і навіть поки не знімала нового матеріалу. Була налякана.

Одного разу їй наснився сон. Вона стояла у величезній  сапфіровій залі в розкішному палаці, одягнена у найкрасивішу білу сукню, розшиту діамантами. А на ногах була одна кришталева туфелька. Вона дуже дивувалась, не бачачи нікого довкола. Через якийсь час до зали ввійшов принц. Він тримав у руках кришталеву туфельку. Коли принц підійшов ближче, Таня впізнала у ньому свого рятівника Артема. Він став на коліно перед нею і простягнув їй кришталеву туфельку… У цей момент Таня прокинулась.

Отакої! Насниться ж!

Не можна сказати, щоб вона не думала про свого рятівника. Він здався їй навіть дуже симпатичною людиною – як зовнішньо, так і душевно. Однак він не залишив їй ні свого телефону, ні її не попросив. Вочевидь, вона була не до його смаку, або ж він був одружений. І Таня відганяла від себе думки про нього. Але цей сон… Думки ще більше були полонені Артемом. І ще більше Таня сварила себе за це. Ну наснився – ну то й що? Їй багато різного снилося і не справджувалось. А тут вірити в таке…

І що найбільше мучило: уві сні вона відчула себе так солодко, як ніколи ні з ким себе ще не відчувала. Ось воно – справжнє щастя. Але чомусь – так буває лише вві сні.