Семен вийшов із воріт замку і пішов на кам’яний міст. Він поклав чіп у пакунок і кинув його у воду. Чоловік озирнувся. Довкола було тихо, дзюркотіла річка, все було напрочуд мирно. Семен попрямував у бік брами. Аж раптом біля самого вуха просвистіла куля. Їжакевич упав на землю і хутко дістав пістолет. Він поповз до брами і швидко сховався за арку.
Звідки стріляли? Семен подумки вирахував траєкторію польоту кулі і визначив, де мав бути снайпер. Вхід у замок був один. Міст з іншого входу був зруйнований, і навряд чи нападники змогли б забратися з того боку. Зненацька на Семена посипалися постріли, він присів і завмер. Почулися кроки. Їх троє – визначив на слух Семен. Він зосередився і, різко визирнувши, вистрілив в одного. Той упав на мості. Один із нападників припав до землі, а інший стрибнув у воду.
Семен очікував напад. Дебелий чоловік різко вискочив з воріт і вибив пістолет з рук Семена. Ще мить – і він би його застрелив. Але Семен ухилився від пострілу, схопивши на льоту якусь дошку, що валялася на землі. Цією дошкою він вправно оглушив нападника. Семен забрав з його руки пістолет. Він не хотів убивати. Але потрібно було знешкодити цього кремезного найманця спецслужб. Семен дістав шприц і ввів йому снодійне.
Залишався один активний нападник. Де ж він? І звідки його чекати? Хоч би не знайшов таємного входу у підземелля…