54

Вона отямилась, але не могла розплющити очей. Повіки були дуже важкі, весь час хотілося спати. І сон знов і знов брав своє. Як у калейдоскопі, крутилися обривки фраз із семінарів і посиденьок біля вогнища, обличчя Гелени, Прокуратора, Влада… І великий рот Маріанни в образі Оркуса намагався її поглинути.

Врешті вдалося остаточно прокинутись. Руки і ноги пітніли, в голові тиснуло, нудотне відчуття, змішане з якоюсь фізичною депресією і безнадією, пульсувало у грудях. Таня лежала на спині. Над нею було арочне склепіння і блакитні плазмові світильники, що горіли дещо приглушено. Вона з величезним зусиллям повернула голову вбік. Поряд на ліжку, що нагадувало капсулу зі спущеними бортиками, лежав Влад. За ним Таня побачила Прокуратора. З іншого боку від її ліжка-капсули була апаратура. Це була невелика зала. І вони були тут утрьох.

Ще за кілька митей Таня зрозуміла, що прив’язана. Вона з великим зусиллям спробувала погукати:

– Влад… Влад…

Влад заворушився. Розплющив очі. З розфокусованим поглядом і сухими губами він повернув своє обличчя в бік Тані.

– Крихітка… – усміхнувся він і важко ковтнув слину.

– Як ми тут опинилися? – Таня намагалася сконцентрувати свою увагу, яка постійно розпливалася, немов желе, просочуючись на різні деталі, якими була наповнена зала.

– Судячи з усього, не з власної волі, – ледве усміхнувся Влад.

– І що це за місце? – непокоїлась Таня. – І де всі інші?..

– Багато питань, Тетяночко, багато питань…

– А відповідей поки нема… – додав Прокуратор, що саме теж отямився.

– Ви теж почуваєтесь так собі? – спитала Таня.

– Так… – сказав Прокуратор. – Вочевидь, нас чимось накачали.

– Або отруїли якимсь газом, – припустив Влад. – У горлі якесь першіння.

Влад трохи прокашлявся. Він намагався тримати обличчя, хоча це давалося нелегко.

– Боже, що з нами буде? – Таня відчула, як на неї сунуть цунамі панічної атаки. Серце шаленіло в ритмі, пітніли руки і ноги, темніло в очах.

– Танюшо, заспокойтесь, – намагався підбадьорити її Прокуратор. – Паніка точно не допоможе. І ми ще не знаємо, для чого саме нас тут зв’язали. Отже, в нас є шанс, що все закінчиться більш-менш благополучно.

У цей момент Таня голосно скрикнула: біль внизу живота був такий пекучий, що вона не змогла стриматись. Влад і Прокуратор з тривогою дивились на неї. На крик до зали прибіг хтось дуже високого зросту у дивному костюмі з шоломом на голові.