Прокуратор обзирав старовинні плити, покладені в сиву давнину під ноги вельможних осіб, вершителів доль і ключників знань. Зміряв дрібними кроками і думками сантиметри площі Дуомо, не звертаючи уваги на красень-собор Санта-Марія-дель-Фьоре.
– Це часом не надгробки під ногами у вигляді плит? – втрутилась у його роздуми Таня, нарешті знайшовши його в натовпі. – Як у нас біля Лаври в Києві. Біля надбрамної церкви у верхній частині. Дуже схожі плити під ногами. У вас же було відео про надгробки під ногами в Росії?
Прокуратор ще за інерцією мовчав, домотуючи якийсь клубок міркувань.
– Так, в мене декілька таких відео, – відповів він. – Але тут я не впевнений.
– Але ж оці заглиблення в плитах – ніби щось збите? Може, тут були написи? – зауважила Таня.
– Так, можна подумати, що це написи. Але це могли так вирівнювати плити. Однак що дивує – це те, як їх вирізували, підганяли за розміром… Не дуже схоже на примітивні технології.
– Так…
Вони уважно розглядали плити, знімаючи на камери різні нюанси.
– Думаю, нам неодмінно треба подивитись ось цю будівлю, – прокуратор зробив вказівний жест рукою. – Баптистерій Сан-Джованні.
Вони наблизились до баптистерію.
– Погляньте на ці усічені колони. Цікаво, правда?
Таня уважно розглядала незвичайні темні колони по обидва боки від «Воріт раю».
– Бачите, яка металева обмотка? Все як ми любимо.
Таня усміхнулась:
– І назва така символічна – «Ворота раю»…
– Треба буде детально цю тему вивчити, – відповів Прокуратор.
Зсередини баптистерій застилав напівморок.
– Думаю, це мало якось працювати, – порушив зачудовану тишу Прокуратор, вказуючи на золоту стелю. – Грані восьмикутника купола з’єднуються в одній точці-вікні. Світлові промені заломлюються у вигляді восьмикутника. Читав, що в баптистерії була центральна, головна купіль, яку зруйнували в 16-му столітті. Мабуть, вона стояла під цим світловим потоком. І це працювало…
– Якась фантастика… – Тані не вірилось.
– Тут лишився тільки мармуровий колодязь, який датують 14 століттям, – додав Прокуратор.
– Але ж як усе майстерно виконано! Навіть ці саркофаги. Питання – як? Якими інструментами вони це робили?
– Явно не зубилом, – усміхнувся Прокуратор. – Середньовіччя по факту виходить не таким уже й темним.
Вийшовши на залиту сонцем площу, Прокуратор задумливо примружив очі:
– Цікаво, що це могло працювати як Кувуклія у Гробі Господнім. Тобто створювалась якась енергетична пара із собором. Дуже цікава характерна восьмигранна форма… Наче кристал… Плюс у таких баптистеріях передбачалась наявність басейнів-купелей – начебто для спільного хрещення. А ми здогадуємось, що вода слугувала для збереження і передачі ефіру. Зараз це авжеж не працює. А ось Кувуклія в Єрусалимі працює – раз на рік.
– Ви заперечуєте божественне походження Благодатного вогню? – спитала Таня.
– Ні, – усміхнувся Прокуратор. – Але ж і ефір є проявом Божественної енергії в матеріальному світі. І древні це знали. І користувалися цим знанням, будуючи свої споруди не лише красиво, а й функціонально.
– До речі, згадалася купіль з Євангелія, – додав Прокуратор. – Ангел Господній ворушив води, після чого люди зцілювались. І цьому є пояснення. За деякими даними, з води при її ворушінні виходить ефір. Який має цілющу силу. У баптистерії таке ворушіння води могли викликати світлові промені (а промені – це ті ж хвилі), які спрямовувались через восьмигранник у купіль.
– Отакої! – дивувалась Таня.
– Євангельська купіль могла бути чимось подібним на баптистерій…
– А знаєте, звукові коливання якимсь чином посилюються водою, міркувала Таня, ідучи з Прокуратором флорентійською вуличкою. – Вода також змиває зайвий електричний заряд з оболонки навколо людини. Людина має електричну оболонку, яка деформується від різних впливів, в тому числі від гнівних слів. Вода промиває цю оболонку. Людина починає звучати. І від цього пісня. Мені здається, що багато людей недарма співають під час водних процедур.
Прокуратор усміхнувся.
– Це природний механізм, продовжувала міркувати Таня. – Якимсь чином зоряні фортеці – штучні механізми – повторюють цей принцип. Вони всі мають водні джерела. А звукові коливання могли змушувати їх переносити певний заряд. Поки складно оформити цю думку, але це відчулося, привідкрилося.
Назад до свого замку їхали бусиком. Таня з Прокуратором продовжували розпочату на площі Дуомо бесіду. Спільних тем було дуже і дуже багато.
– Ви знаєте, інформаційне поле так дивовижно діє… – говорила натхенно Таня. – Беруся за одну тему – і як за клубком розкриваються і тягнуться всі інші теми. Інформація просто волочить мене за собою, не встигаю записувати і клепати відео.
– Ви про щось конкретне?
– Так… Згадалися дослідження київських зірок-фортець… Спершу я вважала, що їх було сім. Потім число їх росло і росло… Знаєте, відкриваю одну тему, наприклад Лисогірського форту-зірки, а за цією темою стільки всього цікавого розкручується. Наприклад, про лису гору на Троєщині у Києві. Розумієте? Коли вивчати про одну відьмину гору, за тою одною відкривається інформація про інші відьмині гори, яких у Києві 13. І я така одразу й припустила, що всі вони і були зірками-фортецями, чи не фортецями, а енергетичними центрами древнього міста.