II - Діти, як славетні воїни

 Можно було бути певним в одному окроплений меч передадуть нащадкам.

 Але чи нащадки вшанують Еймонда?

 Старі не припиняли свої прирікання, як і Рейніс не припиняла згадувати.                  

 Вдивлятися в одну точку, бо так легше.          

 Вона не зможе прийняти такий кінець. Скоріше за все від усіх цих думок та омани зупиниться сердце. Рейніс благала, щоб так і сталося. Чи відчує вона спокій, а її власна мати... полегшення ?                               Гнів все ще не стих.                                      

  - Я вже йду. Ти не будеш злитись ?                    

Хлопчик чухаючи щоку, спостерігав, як жінки кричать :                                                  

  - Дівчатка затихніть! Негайно, ви поводите себе гірше ніж хлопці.                    

 Один з хлопців той, який був вищий підійшов. Хлопчик з маленькими очима та охайним вбранням відказав :              

 - А?                                                              

  - Я вже йду. Ти ж бо не хочеш позмагатись, ти бачиш скільки тут  малолітніх  ідіотів. Що тут, що робити? Дивлячись на високого, але дуже тонкого хлопця, принц надув губи.                  

  - Такі правила, ти ж розумієш? Чи був би ти королем, то що? Заборонив би колискові та усілякі ігри....

 Той лише фиркнув та зверхньо спитав :        

  - А якби я став королем? То що, то тобі б стало лячно...                                                

 Жінка спостерігала, ніби зі сторони, пригадуючи себе у цьому віці... Схоже, принцу не вистачало хоробрості, бо він не згодився й не зміг відповісти.                      

 Він дуже поступався своему брату, (у всьому) й багато що дозволяв йому.              

Сонце виблискувало десь зверху, а очі хлопця ставали все більш гнівними та байдужими.                          Переляк чи звичайна тривога? Старший позирав на брата з невдоволенням.                

 Між ними вже не перший раз промайнула іскорка обурення. Жінка, яка була набагато старшою за багатьох (хто знаходився біля старих місцин Валірії) роздумувала. Чи зможе такий хлопець знайти спокій?                            

 Шибайголова з кримезним мечом звернувся до брата :

  - Ти нічого не зробиш? Навіть не відповіси мені?                                                

 Очікуючи відповіді, молодий прикусив губу.                                                                  

 Хлопець був не надто розумним, але для свого віку обережним. Він не зробив випад, а просто стиснув плечима та сказав кілька слів :                    

  - Спробуєш? Зараз?                                      

  - Це ж не дрібний дурний напад! Це бій. Як ти будеш тримати оборону у подальшому житті?                        " Я зміг би атакувати першим"                        

 Ейгон рухався розважливо. Послідовність та ніякого напруження.            

     "Так...тому й бути."                                              

 Влада та слава лише для одного. Щось забираєш, а щось залишається. Еймонд зручніше перехопив зброю, а старший приготувався. Клинок старшого був не таким гострим, але зручнішим завдяки майстерним ковалям. Лезо.. первинне, те, яке належало ще Велану  Таргарієну.

  - Надумав прирізати мене - зі злісним сміхом промовив Еймонд.                            

Він перейшов в атаку рубанувши повітря, (що було дивним, так це те, що бився він не.. як маленький) неочікувано, коли Ейгон робив крок назад його штовхнули. Молодий ніколи так раніше не робив, тому Ейгон розгубився.                                                

 Але він швидко виструнчився та довбанув брата у ребра. Більше активних дій не було, Ейгон чекав...

    Щит був напоготові, але брата він не лякав.

 Чекав слушної миті провернути один зі своїх нових маневрів. Помста просковзне непомітно.                      Не усі збагнули, що коїться, бо поки люди почали метушитися, Еймонд почав "напливати" на брата усією швидкістю та вагою. Надто близько.              

 Затія була (не) надійною.                                    

 Тільки дітки вирішили схаменутися, як між наймолодшим (темненьким) хлопчиськом, та якоюсь дівчинкою та нянею розпочались чвари. Хтось заголосив, хтось спіткнувся. Суперечка все продовжувалась.                                      

Ейгон саме виставив щит, але пруткий захват брата та маса тіла спрацювали.          

  - За одну мить я проткну тобі кістку, я не просто заберу твоє око, Ейгоне - Еймонд легко приблизив свою зброю до його обличчя.                                        

Ейгон сунувся було назад, але його брат різко його зупинив. Поки його брат хрипів, той промовив :            - Обирай або смазливе личко..або кишки, я ж тобі вже казав.                            

 Удар був сильним та різким. Ейгон кашляв, а ноги Еймонда підігнулися.            

 Щит, а саме "Кривавий Щит" був у руці.

  - Я вже йду. Ти не будеш дуже злитись? - т/і випросталась, та відкинула кілька розтрощених каменюк. Завалів не поменшало, Рейніс тяжко дихала, а дракон все рикав.

 Можно було бути певним в одному, дійсно тільки в тому...Що бачив.