Розділ 1

     Під місячним сяйвом породжується життя, ідеї та рішення. Воно береже в собі безліч таємниць, які відкриває лише тим, хто готовий повірити в диво. Опинившись одного разу в центрі зоряного урагану, ви стаєте тим, хто створює миті та чудеса, а не очікує свята ззовні. Справжнє Різдво – всередині кожного з нас. Манна небесно-рожевого кольору спускається на Землю раз в тисячу років для того, щоб кожен бажаючий міг доторкнутися до неї, стати частинкою її мерехтіння та пронести отримане світло крізь століття. Вважалося, побачити місячне сяйво – велике благословення, оскільки знаменує відродження та гармонію.

     Як тільки новорічний настрій починав пробиратися вуличками зачарованого міста, чутки про місячне сяйво швидко розліталися домівками, здавалося, немов біла пелена огортає простір навколо. Ніч говорить мовчанням і тишею, даючи старенькому дідусю Морозу можливість розгулятися та зобразити на вікнах найкрасивіші візерунки. До Нового Року залишилося 14 днів, саме час готувати оленів та відправлятися у захоплюючу подорож світом.

     Легенда віщує про портал, який відкривається напередодні Різдва та здійснює бажання тих, хто готовий поринути у невідомість. Говорять, він відкривається одночасно по всьому світу в найдивніших місцях, з’єднуючи усе навколо невидимими нитками любові. У ніч, коли сходить місячне сяйво  чудеса трапляються наяву, а для сміливців чудова нагода дізнатися відповіді на найпотаємніші запитання. Магічна пора закликає бути обережними зі своїми бажаннями, вони мають силу здійснюватися.

     У одне з тисячоліть місячне сяйво зійшло на Землю, освітивши темряву та створивши новий світ. Все виглядало попереднім, але воно вже ніколи не буде таким. Магічна сила, яка приховувалася роками, відкрилася цієї особливої ночі.

-  Поглянь навколо, - радісно вигукувала Оленка. – Воно ще прекрасніше, ніж описувала бабуся.

-  Так, немов я потрапила всередину казки, - погодилася її сестричка Валя.

    У новому світі кожен володів унікальними здібностями та талантами. Сьогодні чудова нагода зрозуміти свій навик та навчитися ним користуватися. Тепер, і до того дивне містечко Уругвей, стало ще чарівнішим. Усі жителі зібралися біля новорічної ялинки, оскільки кожен знав – в такі часи варто об’єднуватися. Одних біла манна місячного сяйва турбує, інших – радує, тож зібратися гуртом було чудовою ідеєю.

-  Дивіться-дивіться, коли Оленка танцює сяйво навколо змінює колір, - вигукувала Валя друзям.

-  Справді, воно мало синьо-рожеве забарвлення, а стає білим з зеленуватим відтінком, - погодилася Катря.

-  Я б хотіла побачити портали про які говорить легенда, - вигукнула Світланка. – Напевно, вони невидимі або добре заховані.

-  Давайте пошукаємо, - запропонувала Оленка. – Якщо ця ніч справді така надзвичайна, вони мають бути поруч.

     Дівчатка вирушили на пошуки дива. Цікаво, коли дорослі загадують матеріальні статки, молодь - кохання, а діти… Діти бажають вірити в чудо.

     Ніч темна і сповнена жахіть, звикли чути ви, проте не сьогодні. На вулиці напрочуд ясно. Світло визирає з кожної світлини, освітлюючи земні шляхи. Дорослі з радістю приймали велику силу, яку було надано їм з небес, та в той же час усвідомлювали всю відповідальність. Їм доведеться стати тими, хто керує нею, підкоряє собі та контролює.

-  Кожному з нас даровано великі можливості сьогодні, ми збільшили свої сили, поповнили резервуари енергії та передали багато знань дітям. Наступні дні та роки – втілення дива. Проте диво ніщо без розуму. Знайдуться ті, хто захоче більше; ті, хто прагне використовувати енергію для корисливих цілей; ті, хто оберуть руйнувати та викрадати, - промовив староста містечка Сенсай.

-  Що ви пропонуєте робити? – пролунало запитання з натовпу.

-  Прийняти до серця той виклик, що наповнює життям. Все навколо проникло світлом, тож темряві не заховатися. Варто бути пильними до того, що відбувається і відбуватиметься, та продовжувати зберігати в серці надію.

    Рада міста прийняла рішення створити коло вартових, які пильно спостерігатимуть хто і для яких цілей використовує магію. Це велика та довга подорож, що потребує справжнього завзяття.

    В той же час свято продовжувалося. Молодь і собі не гаяла часу, парубки та дівчата водили хороводи, співали пісень, пили гаряче какао та загадували найзаповітніші мрії.

-  Я  б хотів потрапити в ряди вартових, дізнатися таємниці, які ховаються за їх дверима та допомагати викорінювати темряву, - поділився з друзями Олег.

-  А мені головне щоб ніхто не полював на мої сили, цього буде достатньо, ну, і будинок мрії, - весело промовив Микола. – Дідусь розповідав мені, що кожен точить свій діамант, тож ми повинні дбати про власну безпеку і комфорт, а потім – про інших.

-  Та якби усі так вважали, панував би хаос, - заперечив Олег.

-  В мене є все, що потрібно, - висловив свою думку Дмитро. – Машина, будинок, робота, навіть магія. Єдине про що я мрію – зустріти справжню любов.

    Що ж, слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш. Ви ж пам’ятаєте, в ніч, коли сходить місячне сяйво, усе загадане здійсниться. Молодики ще не встигли договорити, а біла манна підхопила сказане та, дмухнувши легким вітерцем, понесла втілювати в реальність. Парубки продовжили прогулянку, прямуючи до старійшин містечка.