4. Кінець

Дівчина ледь не перечепилася за край дерев’яної сцени, якби її обережно як фарфорову скульптуру поставили на ноги та підтримали. Хлопець нічого так і не сказав, але кожен її крок був обережно підтриманий за талію. Його очі були наче прив’язані до дівчини. Але вона й досі навіть не дивилася на нього. Коли пара була в центрі сцени. Прозвучала чарівна музика. Пара обернулася одне до одного, але спочатку поклонилися. Хлопець подав дівчині руку. А вона поклала її на його та закрила очі, довірившись хлопцю. І танець на дерев’яній сцені розпочалося. Дівчина рухалася за тими рухами які вже давно були їй знайомі. В умі вона тільки й робила що й рахувала один, два, три. І так по колу. Але рухи потрохи видозмінювалися і Мері рухалася як їй підказувала душа, та душа яка обожнює танці. Права нога вперед, ліва назад. Коли хлопець рухав долонею кругові рухи дівчина крутилася за тією рукою. Кожен її рух був прекрасним. Глядачі дивилися на пару, яка зараз танцює, що навіть не вимовили й слова. Цим дівчина заспокоїлася та більш ринула в танець аж тут хлопець підняв її нагору крутячи. З-за підтримки яку Кріс зробив вона широко відкрила свої очі та вчепилася спочатку за його плечі, але впевнившись що він не впустить її дівчина віддалась танцю. Вона нарешті відчула що страх покидає її, а на зміну емоціям приходить ейфорія. Розкинувши руки, а потім коли хлопець маневром опустив її на землю вже вона вела танець, тепер хлопець ще більше підтримував її у танці. І пара з ритмом музики ставали ще прекраснішими. Коли наступного разу, коли він підняв її вона подивилася на людей які з захопленням дивилися на їхній з ним танець. Все крутилося від скаженого темпу який приходив з ритмом вальсу. Білі вогники які блищали та прекрасна музика. Десь у думках дівчина промайнуло одне захоплене слово  «Казка.. » Як на зло танець вже закінчувався дуже швидко. Пара б танцювала ще довго, але вітер війнув сильніше і від танцю їхні маски розв’язалися та спали на останніх нотах вальсу. Тоді вони подивилися один на одного, а в цей же час глядачі вигукнули оваціями. Але пара вже не звертала на їх увагу. Вони поклонилися публіці та вже хотіли йти. Але Кріс встав на місті, коли дівчина обернулася до нього він стояв одному коліні з маленькою коробочкою в руках. Тільки одна думка промайнула в дівчини в той час «Я не вірю своїм очам. І це не може бути правдою». Дівчина підійшла до нього ближче на крок. Але хлопець почав говорити швидше ніж вона могла щось сказати.

- Прошу, вийди за мене заміж.

Мері спочатку не хотіла в це вірити. Але вона побачила як хлопець побілів при цих словах. Вона хотіла б, хотіла хоч щось відповісти, але її голос підвів її, ще до того як дівчина вийшла на сцену. Тому вона підійшла ближче до нього та схилилася до нього обнявши дівчина промовила

- Давай ми спершу по-зустрічаємося, а потім буде як буде.

- Тоді ти приймеш мій подарунок ?

Дівчина не знала що відповісти. Але все ж дівчина вже знала відповідь, яку давно ховала у своєму серці. Та не хотіла про це навіть й думати в минулому, а зараз дівчина усміхнулася та подала свою руку. Хлопець швидко надів на праву руку, на безіменний палець гарну каблучку з білого золота та маленьких кристаликів. Пара невдовзі вийшла за куліси де глядачі їх не побачать, а ті хто там був швиденько пішли за наказом ведучого залишивши їх обговорювати те що сталося. Але вони не затрималися там довго. Все-таки прогулюватися набагато краще ніж думати як поверне їхня доля й надалі. Тому дивлячись на теперішнє і минуле вони обмінювалися думками про майбутнє.