1. Початок вистави

Зелені очі бігали по квартирі шукаючи те що могло б підходити під опис подушки. Її емоції були набагато сильніші за розуміння ситуації. Відкритий та покинутий лист лежав на її столі завалений книжками та паперами. Радість чи хвилювання, або все заразом зараз було на душі у дівчини.

- Що ж мені робити я, ще хотіла довчитися в мед інституті до кінця навчального року. Але й пропускати такий шанс я не можу !  Добре я вже вирішила .

Через деякий час Мері підходила до містя святкування. Постійно зупиняючись на дорозі, щоб подивитися на новорічні прикраси.

Дійство проводилося в парку який прикрасили гірляндами білого кольору. На вечір ставало трохи людно, дівчата задивлювалися на красу та перечіпалися коли йшли у дуже довгих бальних платтях. В декількох місцях почулися зойки та вигуки чоловіків і жінок.

- Як красиво.

Промовила дівчина оглядаючи кожну деталь новорічного інтер’єру.  Олені, сніговики, сніжинки зроблені з гірлянд та поставлені чи повішені на деревах мали свою чарівність. Посередині парку було гральне поле, але його було перероблено на дерев’яну коловидну сцену. Жива музика добавляла такої чарівності цій атмосфері, що люди забували про те що це місце вони неодноразово вже бачили. Тут зазвучали духові інструменти наче вітаючи відвідувачів, потім заграв увесь оркестр. Люди балакали між собою або слухали музику. «Привітання яке надали для учасників та відвідуючих парку справді прекрасна. Але потрібно поспішати бо зараз збиратимуть листи, щоб організатори знали хто прибуде». Мері прискорила свій хід, необачно встала де був лід. Послизнувшись вона вже втратила свою рівновагу. Але раптом хтось втримав її від принизливого падіння на потрушену доріжку. Розплющивши очі її підтримував вже знайома постать, яка поставила її на ноги та промовила.

- Рад вас бачити панно «Золота маска»

Здивування у дівчини, а потім вона посміхнувшись кутиками губ, трохи нахилила голову у привітанні та подяці промовила.

- Дякую за підтримку пане «Чорний принц».  Я вже й забула які ви красиві. З останньої нашої зустрічі ви мене обігнали та виграли конкурс.

Хлопець в чорному костюмі та рукавичках і чорною з золотим маскою наблизився та поправив її волосся. Сказавши слова зачарованим голосом.

-   Але не переймайтесь це був лише один раз, коли ви програли мені у витонченості танцю. Все ж ви така красива сьогодні, ви неодмінно станете зіркою сьогоднішньої вистави.

Дівчині хоч і були приємні ці лестощі, але вона відсторонилася від нього обравши хід втікати від цього хлопця. На останок вона промовила .

-    Дякую за допомогу пане, а тепер мені потрібно йти.

Хлопець не затримував її, навпаки він дивився у її слід та лагідно посміхався. Шепчучи собі під ніс.

- Ти й справді королева свого танцю, але нічого вистава вже розпочалася. Тому почекай ще трохи моя королево.