Передноворічні клопоти

   Наступний ранок Настуня присвятила пошукам подарунків для тітки Серафими, Олени та її маленької принцеси. Дівчата наперед домовилися, що Новий рік святкуватимуть всі разом у Львові, а потім поїдуть на кілька днів до Дрогобича. Коли чітко розумієш, що хочеш, то купівля подарунків багато часу не займає. Дівчина досить швидко впоралася із завданням і повернулася додому, адже стільки всього ще треба встигнути зробити! Для тітки Настуня придбала теплий палантин кольору слонової кістки, для Оленки –  чорний клатч, для себе – теплі в’язані рукавиці та шкарпетки (з деяких пір дівчина собі часто робила подарунки), а для малечі – купила ляльку. Які ж зараз гарні іграшки! У Настуні на мить з’явилося бажання самій погратися з лялькою, пошити їй одяг, як вона колись робила у дитинстві. Та, на жаль, в дитинство не повернешся, а дитячу безтурботність можна спробувати відчути й відтворити прямо зараз, щоб ще раз подивитися на цей світ захопленими очима дитини. Настуня закрила очі та одразу пригадала, що у неї в дитинстві була традиція вирізати сніжинки та витинанки й клеїти їх на вікна. Після цього у квартирі ставало ще затишніше та житло перетворювалося на палац казкової принцеси. Настуня відчула тепло, яке розлилося по всьому тілу й чітко усвідомила, що справи зачекають, а прямо зараз вона порине у світ витинанок та сніжинок…Це її так захопило, що вона про все забула.  Маленькі ножиці легко порхали по білому папері, а на столі збільшувалася кількість виробів. Настуня встала лише тоді, коли стало темніти та потрібно було закрити штори й ввімкнути світло.

   « Ого! Як швидко час минув, а я й не зогледілася, – подумала Настуня. – Вже вечір, а я ще сьогодні нічого не їла.»

    Коли Настуня поринала у те, що їй цікаво, вона забувала про їжу, сон і про все абсолютно. Вона добре знала, що речі, які надихають – це цілющі ліки проти повсякденної суєти. І коли з’являється бажання щось зробити, то цим не можна нехтувати, бо це дає таку силу, такий приплив енергії! У такі моменти дівчина відчувала абсолютне щастя та єдність з усім світом. Вона розчинялася у процесі й переставала існувати. Тільки її руки у той момент творили свої маленькі шедеври. А дещо пізніше, коли Настуня милувалася створеним, то відчувала внутрішню радість.