Глава 6

- Та ти явно блаженна, - видихнув Кай, ступаючи слідом за дівчиною прямо до лісу.

- Це традиція, ти нічого не розумієш, - закотила очі Іванка, добираючись до найближчої ялинки. - Я ж не збираюся її рубати!

- Навіщо тоді взяла сокиру?

- Наріжу гілок, зроблю ікебану. Чув про таке?

- З таким успіхом ти могла купити її у місті! - обурився Кай, фиркаючи собі під ніс.

- А я жадібна! І взагалі, казала ж, не зрозумієш. З лісу має бути! Власноруч здобута! Так треба!

- Чокнута, - бурчав під ніс чоловік, проте не відстаючи від неї ні на крок…

- Тепер ти задоволена, невгамовна? - цідив чоловік, дивлячись на довгі гілки, прикрашені іграшками та дощиком, що тепер стирчали з глибокої вази.

- Ще б пак, - посміхалася втомлена, але щаслива дівчина, дивлячись на результат важкої роботи.

Ялинкові іграшки та вуличні прикраси справді лежали в коробках на горищі. Так що Іванка навіть зраділа, коли Кай допоміг їх спустити та розвісити. Але це змусило замислитися. І все складніше ставало пояснювати присутність чоловіка її фантазіями чи хворобою. Ну, ніяк вона не могла залізти на дах і причепити гірлянду сама. Так що вкотре Іванка прикрила очі і простогнала, не розуміючи, що ж відбувається і чому вірити.

А вірити хотілося, хоч і страшно було. Але вперше за все життя у неї з'явилася людина, з якою можна було сміятися, говорити відкрито та почуватися вільно. Може тому, що людиною Кай зовсім не був? Відповісти Іванці було складно, прийняти той факт, що він і справді дух новорічних свят - ще складніше. Але дуже хотілося, і це лякало найбільше. Тому що Кай їй подобався, з ним було спокійно, затишно і чомусь тепло.

- Я розтопив грубку, - посміхнулося її особисте видіння і вмостилося навпроти.

«Ну або справа у грубці», - подумала Іванка і посміхнулася.

Хоча сміялася вона недовго. Перед сном дівчина сама мало не вмерла від страху, коли побачила Кая, що завис під стелею в позі лотоса. Пізніше він пояснив:

- Він тоді їй наснився.

- Зоїн чоловік?

- Так, - кивнув Кай, блискаючи усмішкою і дивлячись кудись у далечінь. - Вона здійснила свою мрію і зізналася у коханні. І це було чудово.

Іванка зітхнула і посміхнулася, дивлячись, як Кай дістав старий вініловий програвач і поставив платівку.

- Виходить, ти виконав останнє бажання зі списку.

Кай усміхнувся, але нічого не відповів і Іванка насупилась.

- Чи є ще хтось, кому потрібно допомогти?

- Можливо, але не сьогодні, - підморгнув привид, а довкола розлилася музика зі старої зарубіжної мелодії. - Потанцюємо?

- Із задоволенням, - кивнула Іванка, вклавши пальці в прохолодні руки чоловіка, що обережно притягли до твердих чоловічих грудей. І навіть заплющила очі від задоволення, коли її закружляли у танці.