6

   Пам'ятаєте мультик "Рататуй" про криску яка готувала страви як Бог Мишлена? А особливо той момент коли він куштував сир разом з полуницею і в його голові вибухав феєрверк смакових емоцій. Так ось...в моїй голові вібдувалось майже те саме. Поки натовп навколо святкував і всі вітали один одного я вперше в житті цілувалася. Це був простий, не вмілий поцілунок. Я просто притиснулася до незнайомця своїми губами і боялася поворухнутися. "А вони м'які.."  тааак...а ще його губи мали смак сигарет і м'яти. І чомусь це поєдняння не викликало огиди, а навпаки надавало якоїсь пікантності. А ще мій незнайомець чудово пахнув. Ніби якесь дерево і щось алкогольне...але смаку не було. "І коли встигла все рознюхати? Декілька ж секунд пройшло?"

    Зробивши пів кроку назад я відсторонилася від хлопця. І як тепер пояснити всю ситуацію? "А може ну його? Нехай дійсно думає, що божевільна?". 
 -Вибач, я..., - піднявши погляд я зазирнула в його очі і не побачила там синьої блакиті бо на її місці була темно-синя бездна, яка манила до себе, - я не хо...

    Договорити мені не дали. Одну руку незнайомець запустив мені в волосся, а іншою рукою він притиснув мене до себе і тепер він мене цілував. Але його поцілунок кардинально відрізнявся від мого. Він був палким, шаленим, вибуховим і просто приголомшлевим. Як би він мене не тримав я б давно звалилася до його ніг від такого тиску відчуттів. Його губи манили в танок почуттів, запрошували і спокушали. І не відповідати на його поцілунок не було жодних сил, тай якщо чесно я їх і не шукала. Я намагалася повторювати його рухи і не поспішати аби не помилитися. " Помилитися? Серйозно? Ти ще інструкцію в нього запитай?" Ой, все.

    Провівши своїм язиком по моїй нижній губі незнайомець змусив мої тіло тремтіти, а коли він її прикусив і я від не очікуваності охнула незнайомець скористався цим. Поцілунок ставав все глибшим і все палкішим.  Я і не помітила як сама почала тиснутися до нього, до його тепла. Де тільки взялася сміливість але я все таки запустила свої пальці в його волосся. "Воно таке ніжне"...Боже..в мене навіть пальці пощіпувати почало. Емоції вирували в мені через край. Але зупиняти це я не хотіла. Те, що я цілувалася з незнайомцем мене аж ні трохи не хвилювало. Було тільки одне бажання - щоб ця мить не закінчувалася якомога довше. Але хто ми такі в цьому бентежному житті. Як би мені не хотілося залишитися в цьому моменті в долі є свої плани.

    В одну секунду сталася подія..навіть дві, що змусили виринути нас з океану насолоди. З одного боку якийсь дуже розумний індивид вирішив запустити хлопушку прям нам по вухам, а з іншого боку чолоків який зустрічав Новий рік напевно ще зранку не зміг встояти на ногах. Нас майже відштовхнули один від одного і напевно це дало змогу зробити глибокий вдих повітря. Голова дещо гуділа і серце ніби бігло галопом марш. Лише на одну секунду я озирнулася на свого незнайомця який пояснював отому мужчинці куди йому підти і що він про нього думає. "І все ж таки він красивий". Одна секунда. Більше я собі не давала. І не довго думаючи розвернувшися я побігла в натовп до готелю. Не озираючись, аби не бачити темно-синю бездну і не пірнути в неї знову. Я навіть забула про Павлика, що мав стояти і дивитися на мою виставу. Надіюсь він не бачив як я втікала від свого "коханого". Про татка з ма, що чекали мене в готелі і який до речі змушує мій телефон палати в кармані. Я про все забула і про всіх. Але здається сині очі мого незнайомця я не забуду ще довго.

* * * * *  
-Ні, я звісно все розумію, але я напевно щось не розумію, -  жуючи петрушку татко виглядав не дуже то і суворо, - ти ж говорила, що 10 хвилин і вже будеш тут. А сама зустріла Новий рік на вулиці бозна-де. Чи ти була не сама?
   Я напевно ніколи в житті так швидко не бігала. До готелю добігла за декілька хвилин і відразу пішла до святкового столу. Свято тільки набирало обертів і всім було весело. За нашим столиком було 6 стільчиків але чомусь сиділи тільки мої батьки. Родини Лопуцьких не було видно. Надіюсь Павлушу я побачу не скоро. Як би не оцей хитрий  погляд  татка,  про підступний план якого я здогадалася коли побачила Павлика на площі, я б можливо і відчувала себе винною, ну добре трішки винною. Але. Але найкращий захист то атака.
 - Мене трішки...відволікли, - і спогади як кадри з фільму перед очима,а губи ще палають від поцілунку, - але ти..ти, - я навіть пальцем тикнула на нього, - ти вчинив підло.
 -ЩО? - і петрушка впала на стіл.
 -Що на цей раз ти вигадав? - ма навіть не здивувалася і не відволіклася від курочки чи хто там став жертвою. 
 - Я хочу, щоб ти і дядя Толя  перестали зводити мене з Пашкою. Я не хочу навіть чути про нього не то, що бачити поряд з собою. - це напевно вперше коли я висловлюю своє незадоволення таткові, бо до цього часу я ніколи не скаржилася на надмірну уваги Павлуши.
 - Та я ж нічого...ми просто..
 - Я тебе дуже люблю і дуже поважаю дядю Толю, але прошу...досить.
 -Доню,- на цей раз ма дивилася на мене дещо здивовано, навіть тривожно, - в тебе все добре? Нічого не сталося?
    І що я маю сказати? "Ні, все добре просто я трішки втратила голову і цілувалася з незнайомцем" або " Так, сталося, в мене є наречений якого я доречі зустріла біля ліхтарного стовпа...а, ні..ні я з ниим спілкуюся в інтернеті вже 6 чи 5 місяців". Головне, щоб Павлик не здав мене і не розповів "чудову історію про закоханих в Новорічну ніч".
 - Все добре, - навіть посмішку начипила, але хто мені повірить, особливо ма, - я дуже втомилася, все таки весь день гуляла містом. Я піду, а Ви відпочивайте.
   І не давши сказати ма і декілька слів я попрямувала до свого номера. І зараз я дійсно відчула, що втомилася. І не тільки фізично. А мені ще Альку вітати потрібно.А вона відчуває коли в мене в житті відбувається армагедець.