Розділ 32

ВЛАД 
Ці вихідні пройшли для мене мега дивно, я наче потрапив у інший світ. Так, зізнаюсь, що робив усе, щоб якнайдовше залишитися в гостях у бабусі Кучерявої. На крайній випадок планував вдати, що машина через мороз не заводиться, але, на щастя, до цього не дійшло. 

Дівчина з бабусею дуже тепло мене прийняли та смачно нагодували. І я безмежно вдячний їм за це. Найкращі ресторани не зрівняються з домашньою кухнею. Там особливий смак та запах, який повернув мене в глибоке дитинство. Пам’ятаю, як мама готувала мій улюблений пиріг, і цей аромат заповнював увесь дім. Того затишку мені дуже бракувало. 

Ще мені дуже сподобалася Валентина Кирилівна. Видно, що вона сильно любить свою внучку. Коли ми були наодинці, вона багато розповідала про Катю – її дитинство, життя, мрії. А ще сказала, що дівчина тільки зовні виглядає сильною, рішучою та незалежною. Насправді ж вона ще маленька дівчинка, яка потребує підтримки та допомоги, просто не хоче цього визнавати. 

Зміни в собі я помітив швидко. Ніколи б не подумав, що одягну жіночий фартух і візьму участь у випічці торта. І якщо чесно, мені сподобалося. На секунду зловив себе на думці, що був би не проти бачити цю дівчину щодня на своїй кухні. 

Сидячи в темряві при свічках, ми багато розповіли одне одному. Приємно здивувало, що Катя потроху відкривалася мені, ділилася своїми переживаннями та думками. А ще – попросила вибачення за свою поведінку в лікарні. Це справді було неочікувано. Катя виглядала щирою, і я бачив, що для неї це важливо. 

Вона навіть не уявляє, наскільки мені подобається її посмішка. Тому, коли показав картину з нею та бабусею, найбільше хотів побачити захоплення в її очах. 

Колись у підлітковому віці я малював усе, що бачив, та згодом часу на це ставало все менше. З появою Кучерявої в моєму житті я став малювати частіше. Першим був образ незнайомки з новорічної ночі, який не давав мені спокою. А потім – портрети Каті. Зараз у моєму блокноті лише вони. 

Саме тому в понеділок увечері я вирішив зайти в кафе, де працює Катя, і запросити її на побачення. Я вже знав, що ця дівчина не така, як усі, й тому пафосний ресторан її не вразить. Хотілося чогось особливого. 

Ідею мені підкинула дівчина, яка роздавала листівки на вулиці. Прочитавши про виставку екзотичних метеликів, я зрозумів, що це те, що потрібно. І не прогадав. Катя була в захваті. А потім ми пішли на ковзанку. Я вперше бачив її такою безтурботною та щасливою. 

Мені подобається пізнавати цю дівчину. Навіть попри її прохання вдавати в універі, що ми не знайомі. Спочатку таке прохання мене здивувало. Та, знаючи ситуацію зі Сніжаною, я зрозумів, що Катя просто не хоче нових проблем. 

Вона жодного разу не сказала мені, що програла через мене, хоча можливостей було достатньо. Це змусило мене ще більше поважати її. 

А ще я вигадав нове бажання. Зізнаюсь, мені дуже подобається волосся Каті. Вона завжди заплітає його, хоча мені здається, що розпущене волосся їй пасує більше. Саме тому наступне бажання – ходити кілька днів із розпущеним волоссям. 

Катя виконала його. Уже наступного дня її кучері спадали по тендітних плечах, і це було просто… неймовірно. 

Але був у цьому й мінус. Коли вона пройшла повз нашу компанію, кілька хлопців явно зацікавилися нею. Я швидко пригасив вогонь у їхніх очах. Ніколи не вважав себе ревнивим, але, здається, це змінюється. 

Та й романтиком я себе ніколи не вважав, але ця дівчина здається змінює мене. Мені хотілося, щоб у Каті залишилася згадка про наше перше побачення. На виставці я звернув увагу, що там можна придбати метелика у вигляді сувеніра. Я бачив як дівчині сподобався синій метелик, який сам прилетів їй на плече, тому саме такого я й вирішив купити. 

Проте, особисто віддати подарунок мені не вдалося, оскільки виникли деякі проблеми з новим проєктом, які потребували моєї присутності. Саме тому, мені першим рейсом довелося летіти в Штати. А шкода, на цей тиждень у мене були зовсім інші плани. 

Назад я повернувся в суботу о восьмій ранку — змучений, але щасливий, що вдалося вирішити всі питання. Головний план на сьогодні — відіспатися. Вдома насамперед приймаю душ, а далі планую добре відпочити — цей тиждень справді був божевільний. Але раптом на телефон приходить сповіщення про пропущений виклик від Валентини Кирилівни. Вирішую не гадати, що могло трапитися, і швидко передзвонюю. 

— Алло! — чую спокійний голос старенької після кількох гудків.
— Доброго ранку, Валентино Кирилівно! Я вас не розбудив?
— Ну що ти! Звичайно, ні. Я вже встигла прийняти свою порцію ринкових «ліків»!
— Зрозуміло! Ви телефонували мені на тижні, але я був за кордоном, тому не зміг відповісти. У вас усе добре? — серйозно запитую.
— Так, не хвилюйся, у мене все гаразд! — швидко заспокоює вона. — Я телефонувала стосовно весілля, але Катюша сказала, що у тебе справи!
— Якого весілля? — здивовано перепитую. 

І тут Валентина Кирилівна розповідає, що мене сьогодні запросили на весілля, про що я, чомусь, нічого не знав! Жінка детально пояснює ситуацію і дуже радіє, коли я повідомляю, що обов’язково піду разом із Катею. Цікаво, чому сама дівчина нічого мені не сказала? Набираю її номер, але абонент розмовляє. Вирішую передзвонити пізніше й натомість телефоную своєму перукарю, просячи терміново мене прийняти. Що ж, здається, мій сон відкладається. 

Протягом дня ще кілька разів намагаюся додзвонитися до Кучерявої, але марно — вона або зайнята, або просто не відповідає. Ну що ж, зробимо дівчині сюрприз! 

Але справжнім сюрпризом для мене став її зовнішній вигляд. Чесно кажучи, на кілька секунд я втратив дар мови, щойно побачив Катю. Сьогодні вона виглядала неймовірно: красива, мила і водночас надзвичайно приваблива. Для неї мій прихід теж був несподіванкою, але, здається, вона була рада мене бачити. 

Дорогою до зали помічаю, як Катя хвилюється, тому намагаюся всіляко її підтримати. Але під час привітання молодят мені доводиться відійти через важливий дзвінок. Повертаючись, бачу, як Катя стоїть перед молодятами, а поруч із нею — чоловік і жінка середніх років. Мабуть, це її дядько та тітка. Здалеку не чую, про що вони говорять, але одразу помічаю, як Катя стискає кулаки — вона явно нервує.