Розділ 32

ВЛАД 

Ці вихідні пройшли для мене мегадивно, наче я випадково провалився в якийсь паралельний всесвіт. Зізнаюся, я робив усе можливе й неможливе, щоб якнайдовше затриматися в гостях у бабусі Кучерявої. На крайній випадок навіть планував удати, ніби машина через лютий мороз не заводиться, але, на щастя, до цієї дитячої хитруватості доводити не довелося. 

Дівчина та її бабуся зустріли мене неймовірно тепло й нагодували так, як ніде й ніколи. Найвишуканіші ресторани міста з їхніми авторськими стравами навіть близько не стояли поруч із цією домашньою кухнею. У цьому домі панував особливий, затишний запах, який миттєво переніс мене в глибоке дитинство. Я згадав, як мама колись пекла мій улюблений яблучний пиріг, і цей солодкий аромат заповнював увесь дім від підвалу до горища. Того дитячого затишку мені по-справжньому бракувало вже багато років. 

А ще мені шалено сподобалася Валентина Кирилівна. Було важко не помітити, як сильно вона любить свою внучку. Коли ми залишалися наодинці, старенька багато розповідала про Катю — про її дитинство, мрії та поразки. І між іншим мовила, що Катя лише зовні вдає із себе неприступну фортецю — сильну, рішучу й абсолютно незалежну. Насправді ж під цією бронею ховається вразлива дівчинка, яка понад усе потребує турботи, підтримки та захисту, просто боїться це визнати. 

Дивовижні зміни в собі я помітив майже одразу. Ніколи б у житті не подумав, що добровільно одягну кумедний жіночий фартух і вимажуся в борошні, випікаючи коржі для торта. І якщо бути до кінця чесним перед собою, мені це навіть сподобалося. На секунду я зловив себе на думці, що був би зовсім не проти бачити цю вперту дівчину щодня на своїй кухні. 

Увечері, сидячи в темряві при мерехтливому світлі свічок, ми вперше поговорили щиро. Мене приємно здивувало, що Катя потроху розкривалася, ділилася своїми переживаннями й думками. А ще — тихо просила вибачення за свою поведінку в лікарні. Це було справді неочікувано. Вона виглядала такою справжньою, і я бачив, наскільки цей крок був для неї важливим.
А ще, вона навіть не здогадується, як сильно мені подобається її посмішка. Вона просто перетворює її обличчя. Саме тому, коли я показував їй картину з нею та бабусею, найбільше у світі прагнув побачити в її очах саме це щире захоплення. 

У підлітковому віці я малював годинами безперервно — усе, що бачив довкола. Але з роками, часу на це залишалося дедалі менше. Проте з появою Кучерявої в моєму житті, олівець знову опинився в моїх пальцях. Першим був образ загадкової незнайомки з новорічної ночі, який не давав мені спокою. А далі — портрети Каті. Зараз у моєму скетчбуку лише вона. 

Саме тому в понеділок увечері я вирішив завітати до кав’ярні, де вона працює, щоб запросити її на справжнє побачення. Я знав, що ця дівчина не схожа на інших, і звичайний пафосний ресторан її ні краплі не вразить. Хотілося вигадати щось особливе, ніжне й незабутнє. 

Ідею підказала промоутерка, яка роздавала листівки на вулиці. Прочитавши про виставку екзотичних метеликів, я одразу зрозумів — це саме те, що треба. І не схибив. Катя була в захваті. А потім ми вирушили на ковзанку. Там я вперше побачив її абсолютно щирою, безтурботною та щасливою. 

Мені шалено подобалося пізнавати цю дівчину. Навіть попри її дивне прохання вдавати в університеті, ніби ми геть не знайомі. Спочатку це зачепило моє самолюбство, але згадавши ситуацію зі Сніжаною, я зрозумів: Катя просто втомилася від чужих пліток і не хоче нових проблем. 

А ще я вигадав для неї нове бажання. Зізнаюся, я божеволію від її волосся. Вона постійно ховає його в тугі коси чи пучки, хоча розпушене волосся робить її просто божественною. Тому моїм наступним бажанням було: ходити кілька днів із розпущеним волоссям.
Катя виконала його. Вже наступного дня її неслухняні кучері м'якими хвилями спадали по тендітних плечах, і це виглядало… неймовірно. 

Щоправда, у цьому виявився й свій суттєвий мінус. Коли вона пройшла повз нашу компанію, кілька хлопців почали витріщатися на неї з очевидним зацікавленням. Довелося швидко й дохідливо пригасити той хижий вогонь у їхніх очах. Ніколи не вважав себе ревнивим, але поруч із цією дівчиною мої власницькі інстинкти просто зривають дах. 

Та й романтиком я себе зроду не вважав, але Кучерява міняє мене на очах. Мені хотілося, щоб у неї залишилася згадка про наше перше побачення. На виставці я помітив, як вона зачаровано розглядала сувенірного метелика. Їй особливо сподобався той яскраво-синій, що сам сів їй на плече. Саме такого я й вирішив придбати. 

Проте віддати подарунок особисто в руки мені не вдалося: терміново виникли серйозні проблеми з новим проєктом, які вимагали моєї негайної присутності. Довелося першим же рейсом летіти в Штати. А шкода, адже на цей тиждень у мене були зовсім інші плани щодо Кучерявої. 

Назад я повернувся лише в суботу о восьмій ранку — виснажений, але задоволений тим, що розгріб усі робочі завали. Головна мета на сьогодні була одна — упати на ліжко й безбожно відіспатися. Вдома я першим ділом змив із себе втому під гарячим душем і вже збирався пірнати в подушки, коли на телефон прийшло сповіщення про пропущений виклик від Валентини Кирилівни. Вирішивши не гадати, що могло трапитися, я одразу ж передзвонив. 

— Алло! — пролунав бадьорий голос старенької після першого ж гудка. 

— Доброго ранку, Валентино Кирилівно! Я вас не розбудив? 

— Ну що ти, синку! Звісно, ні! Я вже встигла прийняти свою порцію ранкових «ліків»! 

— Зрозуміло! Ви телефонували мені на тижні, але я був за кордоном і не мав змоги відповісти. У вас усе добре? — стурбовано запитав я. 

— Так-так, не хвилюйся, у мене все в порядку! — швидко заспокоїла вона. — Я телефонувала щодо весілля, але Катюша сказав, що в тебе якісь важливі справи. 

— Якого весілля? — щиро здивувався я. 

І тут Валентина Кирилівна розповіла мені, що мене, виявляється, сьогодні запрошено на весільне святкування, про що Катя з якоїсь причини взагалі промовчала! Жінка детально виклала суть справи й була просто без тями від радості, коли я запевнив її, що обов’язково прийду й супроводжуватиму її внучку. Цікаво, чому Кучерява вирішила приховати це від мене? Набираю її номер — абонент зайнятий. Вирішую набрати пізніше, а тим часом телефоную своєму перукарю, щоб терміново привести себе до ладу. Що ж, мій сон урочисто скасовується. 

Протягом дня я ще кілька разів робив спроби додзвонитися до Каті, але марно — вона то розмовляла по телефону, то просто не брала слухавку. Ну що ж, тим краще. Зробимо дівчині сюрприз! 

Але справжнім сліпучим сюрпризом для мене став її власний вигляд. Чесно кажучи, коли я побачив Катю, на кілька секунд просто втратив дар мови. Вона виглядала божественно: красива, ніжна й водночас ризиковано приваблива. Для неї мій раптовий прихід теж став несподіванкою, але здається, таки в її очах промайнула щира радість. 

Дорогою до залу помітив, як вона нервово стискає пальці, і я всіляко намагався її підтримати. Та під час привітання молодят мені довелося відійти на пару хвилин через терміновий дзвінок по роботі. Повертаючись, я побачив, як Катя стоїть перед молодятами, а поруч із нею — чоловік і жінка середнього віку. Судячи з усього, це були її тітка та дядько. Здалеку слів було не розібрати, але я чітко помітив, як дівчина стиснула кулаки — вона була на межі. 

Я підійшов ближче й владно, проте ніжно розтис її долоню, і обійняв за талію. Зізнаюся: грати роль її хлопця мені подобалося дедалі більше, і всередині жевріла надія, що це скоро перестане бути грою. До речі, тітка Каті мені не сподобалася від слова «зовсім». Навіть не через її уїдливі слова, а через загальну поведінку: від неї так і тхнуло фальшю, жадібністю та дріб’язковістю. 

Попри це, я зробив усе, щоб справити гарне враження на родичів. Тут мені неоціненно допомогли мої бізнес-партнери — вони заспівали мені такі дифірамби, що мені самому стало трохи ніяково. Здавалося, все йде чудово, але Катя все одно залишалася напруженою, наче струна. Тому я вирішив остаточно розрядити атмосферу й затягнути її в конкурс. 

Це була прекрасна можливість заявити всім присутнім про нас як про пару, а заодно трохи пограти із суворою Стрілецькою. Мені безумно подобалося, як її тіло реагує на мої дотики, шепіт і рухи: ледь помітне тремтіння, прискорене дихання, збентежений погляд. Вона могла скільки завгодно заперечувати наш зв’язок у думках, але фізіологія здавала її з потрохами. І я чітко розумів: тут, на очах у публіки, вона просто не наважиться мене відштовхнути. 

А ще… я спіймав себе на думці, що дико хочу її поцілувати. До нестями. Просто зараз, тут, не звертаючи уваги ні на кого навколо. Схоже, вона це теж відчула, бо її розпашілі губи ледь тремтіли в передчутті. Я нахилився ближче, вже відчуваючи її гарячий подих...
І саме в цей момент хтось грубо й відчутно штовхнув мене в плече, змушуючи ступити крок назад. 

— Вибач, випадково, — сухо й безнайменшого жалю кинув хлопець, що проходив повз. 

Я автоматично кивнув, проте всередині миттєво спалахнула підозра. Надто вже дивною та агресивною була його реакція на нас із Катею. Я помітив його ще під час конкурсу — зі своєю дівчиною він поводився холодно й відсторонено, а ось на нас постійно кидав важкі, майже ворожі погляди.
Можливо, я накручував себе. А можливо, варто було б придивитися до цього типа уважніше. 

У будь-якому разі магічний момент було безнадійно зіпсовано, і Катя, скориставшись паузою, просто втекла. Я не встиг оговтатися, як біля мене матеріалізувалася Аліна — довгонога брюнетка в обтислій червоній сукні. Колись, за інших обставин, я, можливо, й звернув би на неї увагу, але зараз вона викликала в мене нуль емоцій. Втім, грубо відмовити дівчині в танці я не міг.
Вона щось щебетала, награно сміялася, торкалася мого плеча, але її щебет губився десь на фоні мого власного шуму в голові. Я слухав її лише про проформі. Весь мій фокус був спрямований на одне — знайти очима Катю. Вона не мала так довго сидіти у вбиральні. 

І ось, нарешті, я помітив її на порозі. Наші очі на мить зустрілися — і в ту ж секунду Катя різко розвернулася й буквально вибігла із залу.
Щось боляче стиснулося всередині моєї грудної клітки. 

Мені катастрофічно не сподобався її погляд. Він не був байдужим чи розлюченим. Він був… глибоко засмученим. 

Я ввічливо подякував Аліні за танець і, не втрачаючи ні секунди, пішов шукати Стрілецьку. Оглянув залу, коридори й нарешті вийшов на напівтемну терасу.
Катя стояла там, міцно спираючись руками на засніжені перила, і вдивлялася в темряву. Вона виглядала так, ніби вела жорстоку війну з власними думками. 

Я повільно зробив крок уперед:
— Катя, ось ти де! 

Вона різко здригнулася всім тілом і обернулася. 

Я зробив ще крок:
— Що ти тут робиш? 

— Свіжим повітрям дихаю, — її голос звучав глухо. Вона швидко прочистила горло.
Я уважно її оглядів. На ній була лише легка сукня, і по тому, як вона несвідомо обхопила себе руками, я зрозумів, що вона здригається від холоду. 

— Тут холод собачий. Простудишся. Одягни мій піджак. 

Я швидко зняв його й потягнувся, щоб накинути їй на тендітні плечі, але вона різко відступила назад. 

— Не варто, — сухо відрізала вона.
Я насупився. Що за муха її вкусила? 

— А я тебе по всьому комплексу шукав, — продовжив я, усе ж м'яко накидаючи піджак їй на плечі. Цього разу вона не стала опиратися. 

— Я помітила, — тихо й уїдливо фиркнула Катя. 

Щось у її тоні змусило мене остаточно насторожитися:
— Тобто? 

— Кажу, що в компанії тієї довгоногої брюнетки ти навряд чи мав час мене шукати! 

Я застиг, а потім кліпнув. Ось воно що!
— Ти про Аліну? 

Катя гірко посміхнулася:
— О, ви вже й познайомитися встигли! 

Її слова були буквально просочені отрутою та образою, і до мене нарешті дійшло. Вона ревнує! Боже, вона справді ревнує! Я ледве втримав посмішку, яка норовила розплизтися на моєму обличчі. 

— Я не розумію. Що сталося? 

— Нічого! Все просто чудово! Ти можеш іти й далі насолоджуватися спілкуванням із Аліною! 

Вона зробила особливий наголос на її імені, і це чомусь викликало в мене дикий захват. Яка ж вона неймовірно мила, коли сердиться! 

— Катя, це був лише один танець, — спокійно пояснив я, хоча всередині все закипало від азарту. 

Катя закотила очі з таким виглядом, ніби я верзу нісенітниці. 

— Крім того, вона сама мене запросила, — додав я, з цікавістю спостерігаючи за її реакцією. 

Вона так стиснула кулаки, що мені на мить здалося, ніби вона зараз вліпить мені ляпас. 

— Стоп! Ти що… ревнуєш мене? 

Я посміхнувся, розглядаючи її обличчя в мерехтливому світлі гірлянд. Катя миттєво спалахнула, мов сірник: 

— Що?! Ні, звісно ні! 

— Ти ревнуєш мене. Чорт забирай, Катя, ти ревнуєш! 

Я не тямив себе від радості, бачачи, як її щоки заливає густий рум'янець. 

— Не верзи дурниць! Просто… ми прийшли сюди як пара, і мені зовсім не хочеться, щоб мої родичі потім пліткували про те, як мій «хлопець» затискається з іншими дівчатами! 

Я ледь стримав сміх. Вона сказала «мій хлопець» 

— Тоді можу тебе запевнити, що це був лише один чисто ввічливий танець, — я зробив крок уперед, змушуючи дівчину відступити. — Проте… мені бісівсько приємно, що ти мене ревнуєш. 

Якщо чесно, я так і не розгадав до кінця, що коїться в голові цієї дівчини. Її ставлення до мене змінювалося, як весняна погода: то я був упевнений, що подобаюся їй, то в наступну секунду вона зводила між нами глуху стіну, і вся моя впевненість розбивалася об її холодність. 

— Що ти робиш? — її голос здригнувся й став ледь чутним. 

Ще один крок. Ще один. Катя відступала, поки спиною не вперлася в холодну стіну. В її очах спалахнув легкий переляк змішаний із диким зацікавленням. 

— Те, що хотів зробити вже дуже давно.
Я не зводив очей з її соковитих губ. Чорт, я хотів цю дівчину. Хотів до божевілля. — І не кажи мені, що ти цього не хочеш. 

— Не хочу! 

Її голос зрадницьки зламався. Я нахилився ще ближче, майже торкаючись її щоки: 

— Я тобі не вірю. 

Я уперся долонями в стіну по обидва боки від її голови, забираючи будь-який простір для втечі. 

— Ти… ти не зробиш цього без мого дозволу, — прошепотіла вона, відчайдушно намагаючись виглядати суворою. 

Я злегка нахилив голову:
— А ти мені не дозволиш? 

— Ні. 

Це «ні» звучало настільки невпевнено й тихо, що лише додало мені сміливості. 

— Скажи це ще раз. 

Я майже торкався її губ своїми, відчуваючи її прискорене, гаряче дихання на власній шкірі. 

— Ні…— вона міцно заплющила очі й повернула голову вбік. Ще секунда — і я б цілував її шию. 

— Скажи це, дивлячись мені прямо в очі, — прошепотів я, обережно торкаючись її підборіддя й повертаючи її обличчя до себе. 

Я казав це востаннє, даючи собі тверду обіцянку: якщо вона знову скаже «ні», дивлячись мені в очі, я відпущу її. І хоча всередині я був переконаний, що цього разу відмови не буде, страх почути це слово все одно стискав моє серце. Так, я дико боявся почути ці дві букви від неї. 

Я затамував подих у очікуванні. Проте Кучерява мовчала, не зводячи з мене палаючого погляду. А потім… робить те, що виявилося в тисячу разів кращим за будь-які слова. Вона подається вперед і на декілька секунд ніжно, вагомо торкається моїх губ своїми. 

Зізнатися чесно, від несподіванки я на мить розгубився. Але вже за секунду розум включився повністю. Я накрив її губи глибоким, пристрасним поцілунком.
Кучерява довірливо поклала руки мені на шию та спочатку невпевнено, а далі дедалі чуттєвіше відповіла на мій порив. У мене просто зорвало дах. Я міцніше притиснув її до себе, не вірячи власному щастю. Це був наш перший справжній поцілунок — поцілунок, якого бажали ми обоє. Це зводило з розуму. Близькість цієї дівчини діяла на мене як найсильніший наркотик, якого хочеться ще й ще. 

Не знаю, скільки б це тривало, якби хтось із гостей голосно не рипнув дверима тераси. Нехотячи, з пекельним зусиллям я відірвався від її солодких губ і подивився їй в очі. Вони сяяли, наче дві яскраві зірки. Катя миттєво відвела погляд і закрила обличчя долонями. Вона виглядала так, ніби сам факт того, що сталося, шокував її до глибини душі.
Я обережно забрав її долоні від обличчя, зазирнув у вічі й ще раз м'яко цілував у вуста: 

— Ти навіть не уявляєш, скільки часу я чекав на цей момент, — мовив я тихо, але гранично серйозно. Мені було важливо, щоб вона не подумала, ніби це якась розвага чи помилка.
Катя нічого не відповіла. Вона лише дивно подивилася на мене, а потім, ледь стримуючи усмішку, дістала із сумочки м'яку серветку й дбайливо витерла моє обличчя навколо губ. Підозрюю, я був увесь у її помаді. А потім ми міцно переплели наші пальці й разом повернулися до зали. 

Весілля гуляло на повну: гриміла музика, лунали тости, гості вибухали сміхом. І я, сам від себе такого не очікуючи, раптом відчув дике бажання танцювати. Але тільки з моєю Кучерявою. Ми сміялися, кружляли у вихорі танцю й просто кайфували від кожної секунди. Ми навіть вибороли офіційне звання найвродливішої пари вечора. Треба буде обов’язково подякувати матері, яка в дитинстві змушувала мене ходити на бальні танці! 

Катя виглядала безмежно щасливою, і це наповнювало мене чистим захопленням. Проте її хороший настрій миттєво випарувався, щойно вона глянула на екран свого телефона, який завібрував у сумочці. 

— Мені треба відійти на пару хвилин! — шепнула вона мені на вухо й стрімко вийшла із залу. 

Така різка зміна її стану змусила мене насторожитися. Сам не розуміючи навіщо, я тихо рушив за нею. На мій подив, вбиральню Катя оминула й пішла далі в бік службового виходу на заднє подвір'я. Цікаво, що вона там забула? Спочатку я подумав, що вона просто шукає затишне місце для телефонної розмови, але вже за кілька секунд до мого слуху долинає чоловічий голос. 

Я обережно визираю з-за рогу й замираю від здивування. Поруч зі Стрілецькою стоїть син мого бізнес-партнера — Андрій.
Недарма цей тип із першої секунди викликав у мене відчуття мерзотності! Тоді я списав це на його невдоволення тим, як батько хвалив мене, але зараз... Здається, причина його ненависті лежить зовсім в іншій площині.