Розділ 15

ВЛАД 

— Так! Я щось пропустив? — із цікавістю запитує Тьома, зручно вмощуючись у м’якому шкіряному кріслі. 

— Не зрозумів! — уточнюю, сідаючи навпроти друга. 

— Та годі тобі! Я вже не можу дивитися на твою задоволену фізіономію! — фиркає він, відкорковуючи пляшку елітного віскі й розливаючи вміст у келихи. 

— А чому б і ні? — спокійно кажу, приймаючи від нього склянку з бурштиновою рідиною. — Сьогоднішня зустріч пройшла чудово. Уже завтра підписуємо договір, і новий проєкт буде моїм. 

Справді, переговори перевершили всі мої очікування. Клієнти були настільки вражені моєю пропозицією, що запропонували контракт на довгострокову співпрацю. 

Не можу не відзначити, що зустріч проходила у клубі Тьоми. Він виділив для нас розкішну VIP-кімнату, і це справило на партнерів потрібне враження. 

Хто б міг подумати, що це місце стане для мене таким щасливим? І в роботі, і в особистому житті. 

Адже саме тут я вперше побачив свою незнайомку. Саме тут її вперше поцілував. І тут же, після довгих пошуків, знову знайшов. 

Від спогаду про вчорашній поцілунок серце робить кульбіт. Незрозуміло чому, але ця дівчина викликає в мені справжню бурю емоцій. 

А ще вона кумедна. Її реакція, коли я сказав, що шукаю незнайомку, була безцінною! Вона дивилася на мене такими здивованими очима, ніби була впевнена, що я її більше не шукатиму. 

Хоча, якщо чесно, після новорічної ночі я очікував, що моя незнайомка виявиться гламурною красунею в мініспідниці та на високих підборах. Але замість цього отримав кучеряве чудо у величезному худі. 

Ще й з характером. 

Згадати тільки, як вона заступилася за подругу перед Макарським. Або як тоді відшила мене через невдалий жарт. Їй палець у рот не клади… 

— Ну ось, знову! — незадоволено зітхає Тьома, повертаючи мене до реальності. 

— Що? 

— Кажу, знову ця дурна посмішка на обличчі! 

— Не розумію, про що ти, — вже серйозніше відповідаю. 

— Та годі! — фиркає він. — Із вчорашнього вечора ти поводишся дивно. Щось ти надто веселий. Це на тебе не схоже! 

— День просто хороший! — задоволено кажу, зручно вмощуючись у кріслі та закидаючи руки за голову. — Ось, дивись, який контракт підписав. Хіба це не привід для гарного настрою? 

— Ні, ні! — він підіймається й починає ходити кабінетом. — Зустріч була ввечері, а ти ще зранку світився, як новорічна гірлянда. 

Я лише усміхаюся, а Тьома продовжує міркувати вголос: 

— Отже, щось сталося вчора ввечері або вночі. І швидше за все, тут замішана дівчина. Але не просто дівчина… Після випадкового сексу ти так не світишся! 

Його серйозний тон так мене розважає, що ледве стримую сміх. 

— І враховуючи, що останні тижні ти зациклений на пошуках своєї незнайомки, можу припустити… — він робить паузу, а потім переможно примружується, — що ти таки її знайшов. 

Він шльопається назад у крісло, задоволено усміхаючись. 

Я лише хитро дивлюся на нього. Що сказати? Він знає мене краще, ніж я сам. І ще, здається, має талант психолога. 

— Ну? Я правий чи ні? — нетерпляче запитує Тьома. 

— Правий, — підтверджую, бо розумію, що він так просто не відчепиться. 

— Серйозно?! І хто вона? Я хочу з нею познайомитися! 

— Не так швидко! — одразу ж гашу його запал. 

— Що? Чому? — розчаровано випалює він, розводячи руками. — Вона що, така гаряча, що ти боїшся, що я складу тобі конкуренцію? 

— Вона особлива, — кажу, згадуючи її очі. І ловлю себе на тому, що знову усміхаюся. — А конкуренції, Тьомо, я ніколи не боявся. 

Я підіймаюся. 

— Дякую за організацію зустрічі. Все було на вищому рівні. 

— Ти серйозно просто так підеш? Навіть не скажеш, хто вона?! 

— На все свій час, друже, — кидаю вже на виході. 

Виходжу на вулицю. Погода чудова — невеликий мороз і яскраве сонце. Справи нарешті йдуть угору. І в бізнесі, і… з незнайомкою. 

Щоправда, поки що зарано говорити про якісь серйозні зміни. Але я її знайшов. А далі — справа техніки. 

Згадую обличчя Тьоми, коли відмовився називати ім'я дівчини, і сміюся. На його місці я теж би здивувався. 

Але поки не планую знайомити Кучеряву з Прайдом.

У нашій компанії є правило: якщо один із нас представляє дівчину перед усіма, вона автоматично потрапляє під наш захист. Ніхто не може її чіпати, а для неї відкриваються всі закриті клуби та тусовки. Саме тому дівчата університету так липнуть до нас. 

Чому я не поспішаю? 

Бо поки що сам не розібрався в своїх почуттях. 

Я двічі її поцілував. І обидва рази вона тікала. 

У новорічну ніч — ладно, можна списати на розгубленість. Але вчора? Вона точно знала, хто я. 

І все одно втекла. 

Зі мною таке вперше. 

Але я не звик здаватися. 

Я витягаю телефон і набираю один перевірений номер. 

Через кілька секунд чую знайомий голос. Надя — університетський секретар. Колись вона поклала на мене око, але я одразу дав зрозуміти, що між нами нічого не буде. 

Але вона завжди готова мені допомогти. 

За кілька годин отримую повідомлення з номером Стрілецької. 

Дивлюся на нього й борюся з бажанням одразу подзвонити. 

Замість цього пишу: 

"Бажаю перемоги в завтрашньому забігу." 

І майже одразу отримую відповідь: 

"Звідки у тебе мій номер?" 

Я посміхаюся. 

— Дівчинко, я можу перевернути світ, якщо мені щось потрібно… — тихо шепочу, посміхаючись. 

Зранку я прокидаюся в доволі хорошому настрої: сьогодні не треба йти в зал, тож вирішую пробігтися, прийняти душ і спокійно поснідати. День видається продуктивним – до обіду всі робочі питання закриті, контракт підписано, що лише додає мені впевненості. 

На всіх парах мчу до спортивного комплексу. Забігаю всередину – і на мить гублюся від кількості людей. Гул голосів, тупіт ніг, підтримка вболівальників – атмосфера змагань. На щастя, Тьома та хлопці з "Прайду" вже тут, займаючи хороші місця.