Розділ 12

ВЛАД 

Незнайомка ніжно обхопила мою шию, своїми руками, притискаючись тендітним тілом, ще ближче. І я втрачаю контроль над собою. Я швидко притягаю дівчину до себе і.... 

Що за...? Це жужання вже починає мене бісити! 

Я підриваюся з ліжка, здивовано оглядаючи свою кімнату, і тільки зараз розумію, що це лише сон. 

- Чорт забирай! Та скільки можна! - знову лягаю на подушку, прикриваючи обличчя руками. 

Уже котру ніч під ряд, одне і теж! І це вже порядком починає діставати. З новорічної ночі пройшло уже близько двох тижнів,  а ця дівчина все ніяк не виходить з моєї голови. 

І я, замість того, щоб весело проводити час, та насолоджуватися своїм молодим життям, днями й ночами будую плани по вичисленню своєї незнайомки. 

На перший погляд, це робота п'яти хвилин, просто знайти людину по запрошенню. Тільки ось запрошення не були іменними, і зважаючи на той ажіотаж який творився тієї ночі, розібрати, хто? в кого? де і коли купив? зараз просто не реально. 

Також по камерах ми пробили, як дівчина заходила в клуб, в компанії блондинки й високого шатена, швидше за все це була пара. А дальше через світло музику та великий натовп і зовсім важко було щось розгледіти. 

Звичайно, в перші дні я сподівався, що дівчина знову появиться в клубі. І, як останній придурок кожного вечора ходив туди з надією, зустріти її. Та з кожним днем така ймовірність просто танула на очах. Та й взагалі не виключено, що моя незнайомка і зовсім не місцева, просто приїхала відсвяткувати Новий рік у колі друзів. І така перспектива мене зовсім не радувала. Мало того, як тільки подумаю, що більше ніколи не побачу свою незнайомку, то мене просто розриває від злості! 

Проте, потрібно вставати та збиратися в універ. Ще при здачі сесії я пообіцяв декану, що максимально часто з'являтимуся на навчанні. І оскільки, всі робочі питання я вирішив на тижні, думаю сьогодні можна відвідати і навчальний заклад. 

- Як просувається операція під назвою "Знайти Попелюшку" - весело запитує Артем, дорогою в спортзал. 

- Знущаєшся? - запитую стримано, проте від згадки про мої провальні спроби, в середині наростає роздратування. 

- Ні, ну що ти! - награним тоном відповідає друг - Хоча, ти знаєш, мені уже й самому цікаво подивитися на цю дівчину! Щоб сам Соколовський так побивався... це щось новеньке! 

- Замовкни! - кричу даючи підзатильник цьому придурку.. - Краще скажи, що ми забули в цьому спортзалі? 

- Сьогодні відбіркові змагання по бігу - серйозно заявляє Тьома - А, в них бере участь моя сеструха і я обіцяв прийти й підтримати її. До речі, Сніжана там теж повинна бути. 

- О, тоді це без мене! - при згадці цієї дівчини бажання туди іти, відпало начисто - Не хочу лишній раз попадатись цій дівиці на очі! 

- Та припини! - простогнав друг зупиняючи мене - Посидимо трохи на трибунах, подивимось на красивих, спортивних дівчат!  - підморгуючи додав він - Врешті решт, я відмічусь перед сестрою і спокійно підемо. 

- Ну гаразд! - не хотячи все ж, погоджуюся. 

В спортзалі уже зібралось доволі багато народу, навкруги лунав шум і гамір. Ліна, сестра Тьоми, розминалася з іншими учасницями. Погляд дівчини гуляв по натовпі, напевно шукала брата. І як тільки нас побачила миттю посміхнулася й помахала рукою в знак привітання. Ми з другом зробили теж саме і вмостилися на вільні трибуни. 

Тільки ось нашу появу помітила не тільки сестра друга, а й Сніжана, яка радісно почала вигукувати моє ім'я, і уже направлялася в нашу сторону. Та на моє щастя, тренер об'явив про початок забігу і дівчина була змушена повернутися назад. А тоді дівчата, одна за одною, почали проходити дистанцію. 

Я люблю спорт, ще в школі я відвідував багато спортивних гуртків - футбол, баскетбол, кікбоксинг, армреслінг, і не одноразово займав призові місця. Біг також був присутній в моєму житті, тільки це було, ще в молодшій школі. 

З розвитком свого бізнесу, часу на тренування та змагання практично не було, тому вибір був очевидний. Проте, час на зал я все-таки знаходжу. Це така собі розрядка, після важкого дня. 

Також, ні для кого не секрет, що я люблю спортивних дівчат, Тьома часто сміється, що Сніжана почала займатися бігом тільки через мене. І це мене смішить. 

Вона звичайно не погана в цьому виді спорту, проте, це швидше любительський. Я бачив як вона бігає і для серйозного бігу вона трохи за слабка. 

Чого не можу сказати про, цю мініатюрну брюнетку, в мішкуватому худі з чудернацькою зачіскою. Густе волосся було зібрано в недбалий пучок, з якого неслухняно стирчали невеликі кучеряві пасма. І як би це дивно не звучало, та виглядала вона дуже мило. 

Оскільки дівчина стояла боком і доволі далеко від мене, обличчя я не встиг її розглянути. Про те, ставлю сто боксів, що в цьому забігу вона переможе. Останньою бігла Сніжана, і максимум що їй світить це третє місце. 

А тоді, всі затамувавши подих чекали оголошення результатів. Я ж, чекав швидше для спортивного інтересу, на скільки мої ставки виявляться точними. 

І, бінго! З результатами я попав просто в ціль. Тільки ось, зараз не це було головне. Наша призерка таки повернулася до мене обличчям і чисто випадково наші погляди зустрілися. І чорт, мені до болю знайомим видалося її обличчя. Ніби нічого особливого, дівчина як дівчина, тільки було щось в її погляді.. не знаю.. не можу пояснити.. 

- Влад! Ей, брат ти мене чуєш? - мене відволік голос Артема, який завзято намагався привернути до себе увагу. 

- Що? - трохи роздратовано кидаю. 

- Твій телефон! - вказуючи на гаджет в руках кричить друг.  Я машинально глянув на екран, телефонував замовник, тому мені терміново прийшлось покинути спортзал і знайти спокійніше місце. 

Після вирішення деяких робочих питань я уже збирався покидати стіни закладу. Як раптом, мою увагу привернув натовп студентів. І по голосу не важко здогадатися, що в головній ролі там виступає Макарський, так званий клоун нашої банди. Цей хлопець любить влаштовувати цирк, чіпляючись до студентів молодших і слабших за нього. 

І мені особисто, це ніколи не подобалося! Ось, наприклад зараз він пристав до нещасної дівчини, яка не може зрозуміти що зробила не так. А їй, і робити нічого не треба було, Антон просто шукає собі жертву, а тоді причину малює уже сам. 

І що найцікавіше, ніхто, ніколи йому не перечить! І не важливо, чи це тендітна дівчина, чи здоровий бугай. Хоча, на моє здивування такий безстрашний таки знайшовся, вірніше безстрашна. 

А, наша спортсменка, не промах! Так присаджувати Макарського, не кожен з Прайдів осмілиться. 

Зараз у мене була можливість, з доволі близької відстані розглянути дівчину, було у ній щось схоже на мою незнайомку. Вірніше, на перший погляд, візуально, вони зовсім не схожі. В першу чергу, спортсменка виглядала набагато нижчою і молодшою. Хоча наявність каблуків і косметики напевно б, це виправила. Про, фігуру важко щось сказати, оскільки дівчина була одягнута в худі напевно на два розміри більше, і хто знає які форми приховує цей балахон. Ну і на кінець волосся, тут воно кудряве, а у моєї незнайомки було ідеально рівне. Не впевнений що можна настільки перевтілитися. Про те, ці зелені очі! Цей погляд важко переплутали. 

За своїми роздумами, я прогавив момент коли й сама захисниця нарвалася на немилість Макарського. 

- Забрав від неї свої руки! - машинально рикнув, як тільки побачив що Антон схопив дівчину за руку. 

Мене ніколи не хвилювали перепалки Макарського з іншими студентами. Так, це мені не подобалося, та я ніколи не ставав на їх захист. До сьогоднішнього дня! І не важливо чи виявиться вона моєю незнайомкою. Ця дівчина варта поваги, хоча б за те, що осмілилася протистояти одному з членів Прайд. Не мало важливо й те, що вона не свій зад спасала, а за подругу заступалася. А, на моїй пам'яті це вперше. І реакція натовпу не заставила себе довго чекати, а вираз обличчя Макарського, уже готовий мем! 

- Я двічі повторяти не буду! - помітивши, що я не жартую, хлопець швидко відпустив Кучеряву. 

А ось її вираз обличчя, вірніше її реакція на мене була ще цікавішою. Дівчина наче примару побачила. І це цікаво, дуже цікаво! 

Як тільки дівчата зникли з поля зору, натовп студентів почав розходитися, розуміючи що шоу завершено. 

- Бро, що за фігня? - цієї ж миті Антон підбіг до мене з претензіями - Що це тільки що було? 

- Мені також, цікаво!? - спокійно кидаю, піднімаючись з підвіконня. 

- Ти якого чорта, за тих убогих заступився? - обурюється хлопець, а мої нерви вже на грані.. "Убогі" та ким він себе вважає? 

- Це ти якого чорта верещиш мов дівка,  через те, що тобі наступили на ногу? - підходжу в притул і уже не стримуючи себе ричу що сили - Відколи це стало круто тролити дівчат? Хочеш показати свою першість, так знайди собі рівню! 

- Влад, ти чого? - стурбовано млямлить Антон, а я ледь стримую себе, щоб не заїхати йому в морду. Сам не розумію чого так розійшовся. Тому від гріха подальше, іду геть, кинувши на кінець. 

- І я не жартував коли казав, щоб я тебе більше не бачив поруч з цими дівчатами.. 

- Ну і на яку з них ти запав? - з цікавістю запитує Тьома,  наздоганяючи мене. 

- З чого ти взяв? - відповідаю рівним тоном. 

- Та припини! Вперше бачу, щоб Соколовський заступався за незнайомих дівчат! 

- Ти хочеш сказати, що я був не правий? - запитую виходячи на вулицю. 

- Правий, звичайно! Та все ж! 

- Ну, раз правий, значить питання вичерпано! - кидаю на кінець і прощаюся з другом. 

Зараз мені не хочеться нічого пояснювати, спершу потрібно самому розібратися, що це за дівчина і чи може вона бути моєю незнайомкою. 

Наступного дня, я практично весь час натикався на.., до речі я навіть не знаю як її звати! Називатиму цю чудернацьку дівчину Кучерява! Як і вчора її волосся було заплетене в пучок, з якого весело стирчали кучеряві пасма. 

При кожній нашій зустрічі, я не приховано розглядав дівчину, намагаючись знайти хоч якусь схожість між ними. Мій здоровий глузд кричав, що не може це кучеряве чудо бути тією сексуальною незнайомкою. Проте її погляд, ставив під сумніви усі мої попередні доводи. 

Саме тому, щоб довго не мучити себе догадками, я вирішив перейти до дій. А який краще може бути доказ, а ніж поцілунок. Крім того, така можливість у мене появилася дуже швидко. 

Після пар, я з декількома одногрупниками, в бібліотеці шукали інформацію для нового проєкту. Саме там, я випадково почув розмову Кучерявої з бібліотекаркою. Дівчина шукала книгу Вільгельма Віндельбанда, якої звичайно у нашій бібліотеці не було. 

О, дівчині не пощастило, професор Гавриленко, ще той тушнот. Пригадую, при здачі сесії цей чоловік добряче мої нерви потріпав. 

Та вже так зійшлися зорі, мій дідусь був великим любителем філософії, і саме ця книга сто відсотково була у моїй в домашній бібліотеці. 

І я по доброті своїй душевній, вирішив  допомогти дівчині з книгою, а заодно і перевірити свою гіпотезу щодо незнайомки. Так би мовити, одним вистрілом двох зайців. 

Та і дівчина наче джек-пот виграла, це ж треба, і книгу отримати і з самим Владом Соколовським переспати. 

Тільки ось Кучерява чомусь моєї радості не поділяла, і я це яскраво відчув ляпасом у своє обличчя.  Ні, я звичайно чув про "порядних" дівчат, які на першому побаченні ні-ні. Але завжди думав, що все залежить від партнера. Одне діло коли тобі це пропонує такий собі, першокурсник- ботан Вася, який живе в гуртожитку і для того, щоб зводити дівчину в кафе просить грошей у мами. А інша справа я! Я в принципі ніколи не отримував відмов від дівчат, тим більше в такій формі. 

Та це було не найгірше, вона дивилася на мене таким презирливим поглядом наче я... не знаю.. лайно якесь. І це було капець як не приємно. 

Саме в цей момент я усвідомив, що ця дівчина, кардинально відрізняється від знайомих мені дівчат. А ще мені стало неймовірно соромно за свою поведінку. Тільки ось, сказати про це я уже не встиг, оскільки дівчина поспішила покинути мою компанію. 

Я звичайно намагався реабілітуватися, наздогнав Кучеряву на вулиці та сказав, що це був просто жарт, і що віддам їй книгу просто так. Та дівчина виявилась не промах, мимо гордості вона ще й вперта немов слон. Тоді я просто запропонував підвести її додому, на вулиці було дуже холодно, а одяг дівчини явно не відповідав такій погоді. На що, вона мене, м'яко кажучи послала і побігла на маршрутку. Підозрюю, що на цьому холоді вона відморозила собі голову. 

Наступного дня, я звичайно приніс книгу, та дівчина на відріз відмовилась її брати. Вона просто зламала мій мозок, як можна бути такою дурепою?! Через свою гордість, позбавитись можливості на нормальну здачу курсової. Бачте, образив я її пропозицією переспати зі мною, та інша на її місці пищала від щастя. 

Ну що ж, я теж не промах! Віддати їй цю чортову книгу, стало для мене справою принципу. Саме тому, я знайшов дівчину, ту саму, яку Кучерява так відчайдушно захищала від Антона. І попросив віддати книгу подрузі, попередивши, щоб придумала сама звідки вона її взяла, ну а про мене звичайно ні слова. Дівчина була дуже здивована, та на щастя книгу взяла без жодних вагань. 

А тоді, зі спокійною душею відправився в зал. Така розрядка була мені просто необхідною. Повернувшись додому прийняв душ і всі мої плани на завершення вечора складали просто валятися в ліжку. 

Сьогодні вперше за довгий час, я не збирався в клуб, шукати свою незнайомку. Не знаю з чим це пов'язано, можливо моя підсвідомість думає що я вже знайшов її, і їхати в клуб просто немає сенсу. Адже якщо Кучерява і справді виявиться тією самою дівчиною, то сто відсотково можу сказати, що вона не з тих дівчат які тусуються в таких клубах, та і в клубі взагалі. Хоча, я й досі не впевнений, на всі сто, що це справді вона. 

Та мої друзі здається, мали на мене свої плани, і коли я весь вечір не брав телефон, вирішили приїхати до мене додому і забрати зі собою в клуб. Бажання великого не було та і сильно опиратися я не став. І як потім виявилось, недаремно! 

Сьогодні в клубі було дуже людно, здається Тьомі таки вдалося розкрутити свою крихітку. Він як завжди всадивши нас за один зі столиків, відправився владнати якісь важливі справи. А всі інші, після кількох келихів віскі, радо взялися фліртувати з дівчатами, які так і липнули з усіх сторін. 

Я ж, вирішив сьогодні обійтись без алкоголю, завтра в мене важлива зустріч, стосовно нового проєкту. Для себе я уже вирішив, що дочекаюсь приходу Тьоми та піду додому. Бажання спілкуватися з цими дівицями теж ніякого не було, тому я без особливого ентузіазму спостерігав за всім що відбувається навкруги. 

А цю блондинку я уже десь бачив, швидше за все, в універі. Приставуча така, а рот в неї здається взагалі не закривається. Дівчина ну дуже хотіла,  щоб ми приєдналися до їх великої дівочої компанії, мовляв, у подруги день народження і все таке. 

Я ліниво повернув голову в сторону їх столика, звичайно ніхто з нас не збирався туди іти, це швидше звичайний інтерес. Як раптом, мій погляд зачепився за знайомий силует. Дівчина була повернута до мене спиною, по якій красиво спадало довге волосся. Я на секунду прикрив очі, думаючи що це всього лиш моя фантазія, та дівчина нікуди не зникла, більше того, зараз вона дивилася на мене своїми зеленими очима. І як тільки наші погляди зустрілися, вона лякливо повернулася назад. Що ж, це кардинально міняє справу, я просто змушений з нею познайомитися! 

- Ну що? Йдемо вітати іменинницю! - видаю я, неочікувано для друзів і здається для самої блондинки. 

Підходячи до столика, я розглядав дівчину з неприхованою цікавістю,  зараз мене мало хвилювала думка присутніх. Дівчина що сили намагалася ігнорувати мій погляд, та навіть не озброєним оком було помітно що вона хвилюється. 

І так, чорт забирай! Це таки була Кучерява! Тільки зараз зрозумів, що досі не знаю її імені, і швидко поспішив це виправити. 

- Можливо всі дами назвуть свої імена! - весело протягнув розуміючи, що серед такого натовпу вона не зможе викрутитися. 

І яке було моє здивування, коли ця мала зараза просто втекла. Звичайно, ніхто з присутніх дівчат цього навіть не помітив. Це й не дивно, самі Прайди сидять з ними за одним столом, яка одногрупниця може бути в голові. 

Значить, Катерина Стрілецька! Мила дівчина яку звали Леся, чи то Оля, наче в гіпнозі відповіла на всі мої питання. І я галантно подякувавши дівчині, пішов на пошуки своєї незнайомки. 

Дежавю! Дівчину я знайшов у тому самому залі, де й цілував у новорічну ніч.  Вона сиділа біля барної стійки, гортаючи щось в телефоні. Зараз у мене була хороша можливість розглянути її. Чорні джинси та блузка звичайно не міні плаття, та все ж, уже набагато краще, а ніж цей великий балахон, який вона носить в універі. І хто б, міг подумати, що за ним ховається така фігура. А ще, неймовірно красиве волосся, яке пишними локонами спадає по плечах.   Минулого разу воно було пряме, та мушу визнати, що мені з кучерями набагато більше подобається. Насправді ніколи не думав, що можу вважати сексуальним волосся. 

- Тобі говорили, що у тебе дуже красиве волосся?  - випалив перше,  що крутилося в моїй голові. 

Дівчина повернулася на мій голос, і наші погляди зустрілися в декількох сантиметрах один від одного. І я розумію,  що до божевілля хочу її поцілувати. 

І тільки я збирався це зробити, як  дівчина відвернулася від мене. Кучерява вдавала байдужий вигляд, та я бачив як її колотило зі середини, бачив її пришвидшене серцебиття. А ще, мені до біса подобається її реакція на мене, наші словесні перепалки, і її гострий язичок. 

А ще цікаво було спостерігати за її реакцією, коли я розповідав про незнайомку, тобто про неї. Мені було так цікаво дізнатися, що коїться зараз в неї в голові. 

Та на моє велике здивування, вона просто вирішила втекти, вдавши ніби не розуміє про що я. Тільки ось я, не готовий вдруге її так просто відпустити. 

Я швидко біжу за нею, і наздоганяю практично на тому ж місці, де й почалася наша історія. Зараз мені просто необхідно розставити всі крапки над "і", і кращого часу для цього не буде. Тому обережно ловлю дівчину за руку та швидко притягаю до себе. І не даючи їй оговтатися, накриваю її губи своїми. 

В цей момент мій всесвіт в злітає в космос. Її близькість, запах і ніжні губи просто зводять мене з розуму. І так, це Вона! Та сама незнайомка, яку я так довго шукав!