Новорічний квиток у безкінечність: Двері, що пахнуть часом
Розділ 9. Початок нової історії
Зранку Назар прокинувся від сонячного зайчика. З кухні долинав голос Софії — вона про щось весело щебетала з його мамою. Він глянув на телефон. Жодних аномалій. Лише повідомлення від рідних та друзів: «З Новим роком! Куди ти зник вчора?».
Назар посміхнувся і відповів: «Був у дуже довгій черзі. Але воно того варте».
Він вийшов на кухню. Софія була в його теплому светрі, який був їй завеликим.
— О, прокинувся мандрівник! — жартівливо вигукнула вона. — Твоя мама вчить мене готувати ті справи які тобі подобаються.
Вони снідали разом, і Назар відчував неймовірну вдячність тому тупику і навіть химерному господарю. Без них він би ніколи не зустрів свою Софію. Це було їхнє перше спільне свято. Вони більше не шукали коротких шляхів. Вони насолоджувалися кожним метром своєї спільної дороги.
А десь у паралельному вимірі старий господар задоволено кивав. Його план спрацював. Бо найкращий спосіб змусити двох людей закохатися — це кинути їх у вир пригод, де єдиною опорою є рука іншого. Новий рік лише починався, як і їхня справжня історія.
#4684 в Любовні романи
#1449 в Фентезі
#364 в Міське фентезі
Відредаговано: 29.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
