Під одним дахом

До третьої години місто трохи відкопали. Принаймні вулиці тоненькими нитками доріг були з'єднані в одну павутинку. Наразі активно відгрібали центральну площу.

Зіркові туристи ледь з ніг не валилися. Щоправда, деяким бубновий інтерес надавав сил. Точніше видимість їхньої присутності. Тео, поглядаючи на двох американок, які теж брали участь у спільній справі порятунку міста, увесь час намагався звернути на себе увагу. Він тримався живцем і голосно жартував, викликаючи косі погляди інших хлопців, готових звалитися з ніг від утоми. Але тільки американки кудись пішли, Матео кинув лопату і, як підстрелений кулею, повалився на сніг. Тяжко дихаючи, почав стогнати й голосити, що вмирає. Товариші тихо розсміялися й кинули на нього пару лопат снігу.

— Приб'ю... — видавив із себе Тео, навіть не ворухнувшись.

У цей час Дженсен і Джаред, опираючись на лопати, стояли біля центральної пам'ятки в іншому кінці площі й поглядали на працюючий трудовий народ.

— От скажи, чому так? — глянув на друга Дженсен. — Чому сипнуло саме тоді, коли я приїхав?

— Ну, звичайно, вся причина лише у твоєму «я», — відповів Джаред. — Напевно, і Земля крутиться тільки завдяки тобі.

— Це все Міша.

— Так Міша чи ти?

— Міша, який мені заздрить.

— Залізна логіка.

— Він настільки був роздратований, дізнавшись, куди ми летимо, що силою думки викликав стихійне лихо.

— Навіть не знаю, як прокоментувати.

— І подивися на цього Накадзіму, — вказав у бік японця, що сидів на лавці. — Усі махають лопатами, а він? Гріє дошки?

— Він такий, як і ми, — зауважив Джаред.

Дженсен глянув на друга.

— І чим він так схожий на нас?

— Також байдики б'є, — пояснив Джаред.

— Семе...

— ...Я не Сем.

— Неважливо. Ми просто відпочиваємо після важкої праці.

— Якщо тобі від цього легше, то нехай буде так.

— А що ні? Я навіть спітнів.

— Після двох лопат снігу?

— Чого ти репетуєш? — прошепотів Дженсен, поглядаючи на всі боки.

— Що, соромно?

— Я з тобою більше ялинку не прикрашаю, — розсердився й почав ліниво відкидати сніг.

— Це правильне рішення, — Джаред навіть не ворухнувся.

— Ти працюватимеш чи ні?! — суворо глянув на нього Еклз.

— Зараз перепочину й почну.

— Ні, снігопад був через тебе, — Дженсен сердито жбурнув сніг у друга.

У цей час на майдані знову з'явилися американки. Їхній дзвінкий сміх долинув до слуху Тео. Хлопець зірвався на ноги й знову почав бурхливу діяльність.

— Ральф, активніше! Не прохолоджуємось! — махнув рукою. — Де мій батіг?! — подивився на Ніко.

— На фермі забув. Вибач, не встиг захопити, поспішали.

— Це не можна пробачити.

— Це жахливо, згоден.

— Він би зараз знадобився.

— Тео, образ снігового страуса тобі більше личить, - спокійно зауважив лідер. — У будь-якому разі, тоді ти мовчав.

— Я не подобаюся тобі в гніві? — вдарив себе в груди.

— А чому ти взагалі повинен мені подобатися?

— Бо я твій брат по духу! Люблячий та найкрасивіший!

— А головне — який скромний! — підняв палець Ральф.

— Ану швиденько взявся за цю кучугуру! — скомандував Тео.

— Так... Треба щось вирішувати, — втомлено видихнув Ділан і, скинувши рукавички, попрямував у бік плейбою з лопатою. — Хто зі мною?

З ним були усі. Тео відразу же скрутили калачиком і завалили снігом. Крику було на все Норайо.

Американок витівка хлопців потішила. А руда навіть свиснула, додавши, що так цьому балакуну й треба, бо всі мізки виніс.

Зате Полу було не до сміху та жартів. Кілька годин тому виходячи перед обличчям публіки з гордістю й новою лопатою, він навіть не уявляв, наскільки сильно кидання снігу скрутить його в двоє. Його ледь затягли назад до офісу. Через те, що місто було знеструмлене, кімнати ставали все холоднішими й холоднішими, тому Пола поклали з хворою спиною на холодний диван. Чоловік заревів обуренням, після чого почав вередувати й ганяти своїх підлеглих по різним питанням, аби зігнати на них зло.

Світло й тепло до вечора так і не з'явилися. Телефони, зголоднівши, замовкли. ТБ застигли чорними екранами. Людина залишилася тет-а-тет зі сніговою стихією та гірською природою.

Туристів міста з готелів почали розселяти по маленьким котеджам, де були каміни. Азіатських гостей розмістили в затишному двоповерховому будиночку на центральній площі. До них підселили Дженсена з Джаредом, а згодом і двох американок. Місця для всіх було зовсім мало, особливо коли Том і Джеррі починали свої баталії.